Позакласна робота

Урок Премєра книги

Урок: «Прем’єра книги»

Мета: розвивати в учнів зацікавленість до читання книг; за допомогою історичних фактів вказати роль та значення книги у житті людини; розкрити зміст значення книги, як «джерела знань»; виховувати бережливе ставлення до книги та бажання користуватися посібниками для збагачення свої знань.

Книги - морська глибина!
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
І. Франко

1.     Книга – джерело знань. 

Книга – унікальне, феноменальне творіння людства. Ми не можемо уявити своє життя без книги. Книги – наші постійні супутники. Книга – джерело знань для школяра, студента, кожної людини. Книга – наш найкращий порадник у всіх життєвих. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить; хто багато читає, той багато знає. 

Скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? Цього ніхто не знає. Читати потрібно все життя. Вік живи, вік учись. 

Сьогодні ми не знаємо хто написав першу книжку, як вона називалася. Але ми знаємо, хто був письменником – ювіляром у 2016 році. (Відео)

Любов до книги з дитинства і продовжується все життя. Гарну книжку часто читаємо багато разів і кожен раз знаходимо в ній щось нове, цікаве, вражаюче. Такими книгами є Біблія, “Кобзар” Тараса Шевченка та багато інших – вони ніколи не старіють. Вони – наші найперші порадники, друзі. Багато людей вважають книгу найкращим подарунком. 

За всіх часів люди славили книгу. Як її тільки не називали: і джерелом мудрості, і цілителькою душі, сонячним сяйвом і рікою, що живить Всесвіт.

2. Золоті розсипи. Видатні люди про книги. (Відео)
Пропоную учням пояснити, як вони розуміють вислови відомих українських поетів  про книги.

Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Тарас Шевченко.

Книги – морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той хоч і труду мав досить,
Дивні перли виносить.
Іван Франко.

Книжки – це величезне багатство.
Володимир Сосюра.

Життя без книг – це хата без вікна,
Д.Павличко.

2.     Книга на всі віки.
У квітні 1840 року в Санкт-Петербурзі вийшла в світ книга Тараса Шевченка “Кобзар”. Кожним своїм рядком ця невелика книжечка пристрасно стверджувала: є така країна – Україна, є такий народ – український, є така мова – українська! Були, є і будуть!
“Кобзар” пішов по Україні і відразу став народною книгою. Потім його переписували від руки, у списках розходився від хати до хати, від палацу до старої вбогої хижини.
А чим же був і є Шевченків “Кобзар” для нас, українців? По суті своїй він став українською біблією – книгою мудрості, до якої звертаємось постійно, шукаючи поради і розради, підтримки і натхнення.
“Кобзар” підіймає людський дух, вчить людину бути доброю і благородною, над усе мати волю й гідність людську, над усе любити свій народ, свою мову, свою Україну.
Ця книга буде з нами і нащадками нашими вічно.
4. Домашня бібліотека.
Які книжки бажано мати у домашній бібліотеці? Це залежить від смаків, уподобань, освіти і можливостей їх власників.
Опитування серед людей різного віку і професій дало такі результати:
1. Біблія
2. “Кобзар” Тараса Шевченка
3. Література українських поетів і письменників: класиків і сучасників.

5. Прем’єра книги.

Поясніть лексичне значення слова «прем’єра».

Прем'є́ра (фр. première — перший) 

·         перша вистава п'єси в театрі, естрадної, концертної або циркової програми, перший показ фільму. Іноді найменування прем'єра поширюється на кілька перших вистав. В широкому сенсі — перше представлення твору, товару тощо широкій публіці.

6. Народ про книгу.
Книга вчить, як на світі жить.
Хто багато читає, той багато знає.
Золото добувають із землі, а знання - із книг.
7. Цікаво знати. (Відео «Українські книги ювіляри-2017»)
8. Дружні поради.

Бажаю Вам читати книги і збагачувати свої знання. І пам’ятайте, що книга – це порадник, який мовчить, але якого потрібно ще вміти прочитати. 

Свято рідної мови

Свято рідної мови

Мета: формувати культуру мовлення, виразність читання;

             розвивати уміння швидко орієнтуватися у завданнях, чітко  

             формулювати відповіді на запитання; розвивати логічне й образне

             мислення, увагу, уяву, пам'ять;

             виховувати любов до рідної мови,художнього слова, України.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, вишиті рушники, картки із завданнями, калина, коровай.

Хід свята

                                                                                    Ну що б, здавалося, слова… 

                                                                                         Слова та голос – більш нічого.

                                                                              А серце б’ється, - ожива,

                                                                                         Як їх почує!..

                                                                                                     Т. Шевченко

І.Вступна частина.

    - Найбільше, найдорожче добро в кожного народу – це його мова, слово. 

9 листопада – День української писемності і мови. Сьогодні, діти, ми проведемо свято рідної мови.

-       (На сцену виходять хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику. Між ними відбувається діалог): Хто  ти,   дівчинко  маленька?

                 - Доня  я  Вкраїни-неньки.

                   Українкою  зовуся

                   Й  тою  назвою  горджуся.

-      А  по   чім  тебе  впізнаю?

                                По  вкраїнському  звичаю. 

                                 В  мене вдача  щира  й  сміла

                                  І  відвага  духу  й  тіла.

                                  І  душа  моя  здорова  -                                                                                                                                       

                                   Українська  в  мене  мова

-       А  скажи,  де  край  твій  рідний?    

                                    Там,  де  неба  круг  погідний,

                                    Там,  де  сонце  сяє  ясне

                                    На  вкраїнські  діти  красні.

                                    Де  лани,  степи   безкраї,

                                    Де  орел  буйний  літає.

                                    Де  Карпат  вершин  високі,

                                    Де  потоків  дна  глибокі,

                                    Де  Дністер  і  хвилі  Прута,

                                    Дніпро – старий  Славута,

                                    Де  високії  могили,

                                    Що  в  них   голови  зложили

                                    Мої  предки  в лютім  бою

                                    За   Вкраїну  любу  свою.    

                   -  Як  поможеш  свому  люду?                 

                                      Пильно   все   учитись  буду,

                                      Щоб  свої  мене  любили,  

                                      А  чужі  щоби   цінили,       

                                      Щоб  про  мій  народ  питали

                                      І  Вкраїну  шанували.

                                     Ні  маєтку,  ані   труду

                                     Жалувати  я  не  буду.

                                     Щоб  народу  України

                                     Помогти  устать  з  руїни,

                                     Все  зумію  перенести,

                                     Для  Вкраїни  слави  й  честі.

                                     Господа  буду  благати,

                                     Щоб  нам  дав  добра  дождати.

- Т. Шевченко писав:

                                             Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

                                             А серце б’ється , - ожива,

                                             Як їх почує!..

    - Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною у родині і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. «Усі основні європейські мови можна вивчити за 6 років, свою ж рідну треба вчити ціле життя», - писав Вольтер.

    - Отже, зібравшись на свято, ми тут покажемо те, чого вже навчились і водночас ще збагатимо свої знання з рідної мови.

     Оцінювати ваші відповіді буде наше шановне журі.

ІІ. Основна частина.

І тур – «Презентація команд» (10 б.)

     -Протягом 2-3 хвилин кожна команда представляє себе, розповідаючи про свою назву, емблему, девіз. (Плакат з назвою та девізом прикріплюється на дошку.)

ІІ тур – «Зустріч з піснею» (10 б.)

     -Українська мова вважається однією з наймилозвучніших  мов у світі. На одній міжнародній конференції було названо три мови, які є найкращими для співу.

    - Може, хтось їх назве? (Італійська, українська і грузинська).

     -Не випадково саме в цих народів так багато пісень і славних співаків. Практично кожен італієць, грузин, українець від народження гарно співає. Адже пісня – це найдобріша, найвиразніша мова.

                                                Одна вона у нас така –

                                                 Уся співуча і дзвінка,

                                                 Уся плакуча і гримуча,

Хоч без … лаврового вінка

(Т. Шевченко)

     -Я пропоную вам із чарівної скриньки вийняти картку, на якій зазначений вид пісні, яку ваша команда або один із учасників має заспівати.

(Картки: українська народна пісня, українська авторська пісня, українська колискова пісня).

ІІІ тур – «Відшукай прислів’я» (3 б.)

     - Як гарно звучить українська мова в прислів’ях! У них виражена мудрість народу. Упродовж віків українське рідне слово живило душу, вчило бути чесним, сміливим, любити свій рідний край.

     -Вам потрібно сконструювати прислів’я і пояснити їх зміст. (Пропонується усім командам шість прислів’їв про мову. Оцінюється швидкість виконання завдання та правильність відповідей).

1.     Слово до слова                                       (зложиться мова)

2.     Умієш говорити                                      (умій слухати)

3.     Птицю пізнають по пір’ю,                     (а людину по мові)

4.     Шабля ранить голову,                          (слово – душу)

5.     Хто мови своєї цурається,                   (хай сам себе стидається)

6.     Лагідні слова роблять приятелів,      (а гострі слова – завзятих ворогів)

IV тур – «Кращий декламатор» (10 б.)

     -Рідну мову називають неоціненним скарбом нашого народу . Про неї писали і пишуть українські поети і письменники.

     -Вам необхідно виразно прочитати напам’ять вірш про мову (на вибір).

V тур – «Мовознавча вікторина» для капітанів команд (8 б.)

     Запитання для капітана 1 команди

1.     Якою частиною мови є слово «далеко»? (Прислівник)

2.     Як написати слово «до побачення»? (Окремо)

3.     Який словник подає правильна написання слів? (Орфографічний)

4.     Скільки букв має український алфавіт? (33)

5.     Що вивчає орфоепія? (Правильну вимову слів)

6.     Член речення, що відповідає на питання непрямого відмінка. (Підмет)

7.     Що означає фразеологізм «бити байдики»? (Ледарювати)

8.     Який синонім прислівника тепер не змінює значення, коли його прочитати справа наліво? (Зараз)

Запитання для капітана 2 команди

1.     Скільки голосних в українській мові? (6)

2.     Розділ мовознавчої науки, що вивчає частини мови. (Морфологія)

3.     Який словник подає лексичне значення слова? (Тлумачний)

4.     Член речення, що відповідає на питання скільки? (Обставина)

5.     Як написати слово «будь ласка»? (Окремо)

6.     Що означає фразеологізм «пекти раки»? (Червоніти)

7.     Якою частиною мови є слово «десятий»? (Числівник)

8.     Чим кінчається літо і починається осінь? (Літерою о)

Запитання для капітана 3 команди

1.     Розділ мовознавчої науки, що вивчає походження і значення слів. (Лексикологія)

2.     Скільки звуків в українській мові? (38)

3.     Якою частиною мови є слово «замріяно»? (Прислівник)

4.     Що вивчає орфографія? (Правильне написання слів)

5.     Як написати слово «на жаль»? (Окремо)

6.     Що означає фразеологізм «як кіт наплакав»? (Мало)

7.     Синонім  до слова «маленький». (Крихітний, мініатюрний)

8.     Що стоїть між підлогою і стелею? (Буква і)

VI тур – «Знайди епітет» (Кожне слово – 1 бал)

    - Зараз ви послухаєте пісню про українську мову. Ваше завдання – виписати епітети.

VII тур – «Творча лабораторія» (10 б.)

    - На аркушах записані слова-епітети з прослуханої пісні, а також слова – чарівниця, таємниця, пронесла, ожила. Вам необхідно за 2 хвилини скласти власний вірш про мову.

ІІІ. Підсумок свята.

1.     Нагородження команд грамотами.

     -Зараз  я пропоную командам відпочити. Поки наше журі визначає  переможців, до вашої уваги український танець.

2.     Слово вчителя.

     -Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Тоді слово здатне робити чудо: піднімати на бій знесилених бійців, хвилювати найтонші струни людського серця…

    -Мені б дуже хотілося, щоб ви, діти, мали у своїй душі любов до рідної мови, бо коли розкрилиться наша мова, то ще більше збагатимося не лише ми, а цілий світ. Бережімо, шануймо, любімо, вивчаймо рідну мову – цей невмирущий голос України!

Вже скінчилось наше свято

І прощатися пора

Всім присутнім я бажаю

Щастя, миру і добра.

     -А на згадку про наше свято я хочу усім присутнім подарувати символічну «Абетку побажань».

« Абетка  побажань»

А – активності  творчої.

Б – безхмарності  небесної.

В – віри  розсудливої.

Г – гумору  неміряного.

Г – ґречності  щоденної.

Д – достатку  життєвого.

Е – економії  розумної.

Є – єдності  сімейної.

Ж – життя  безкінечного.

З – здоров’я  безмежного.

І – імені  чистого.

Ї – їздити на курорти.

К – кохання  доброго.

Л – людяності  щирої.

М – мрії  здійсненної.

Н – наснаги  професійної.

О – обрію  барвистого.

П – посмішки чуйної.

Р – радості всесильної.

С – спокою літнього.

Т – теплоти  родинної.

У – успіху  великого.

Ф – фантазії гармонійної.

Х – хліба  цілющого.

Ц – царини  домашньої.

Ч – чарівності  приємної.

Ш – широти  духовної.

Щ – щастя  невичерпного.

Ю – юності  сердечної.

             Я – ясності  майбутньої.

Позакласний захід Ігри патріотів

Сценарій позакласного заходу, присвячений Дню української писемності, «ІГРИ ПАТРІОТІВ»

Мета. Залучити учнів до джерел і витоків народної мудрості; розвивати логічне мислення, пізнавальні та пошукові інтереси вихованців; сприяти формуванню духовно багатої мовної особистості; виховувати любов до рідного слова та почуття гордості за свій народ.

Обладнання: презентації, кульки блакитного та жовтого кольору, вишиті рушники, картки із завданнями, сигнальні картки.

Хід заходу

(Звучить пісня «Я люблю свою Україну», на екрані слайд-шоу «Наша рідна Україна»).

Ведучий. Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини – невіддільні поняття. Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.

Ведучий. Щороку 9 листопада наш народ відзначає День української писемності і мови. Цьому дню присвячені сьогоднішні «Ігри патріотів».

Ведучий. Запрошуємо наших учасників. (Учасники конкурсу, по одному представнику з кожної команди, виходять  і сідають за столи).

Ведучий. Привітайте, будь ласка, команду «Жовтих» та команду «Блакитних». (Представлення учасників).

Ведучий. Як справжні патріоти гравці доведуть, що державі потрібні високоінтелектуальні громадяни, тому їм пропонуємо пройти такі тури:

1. «Інтелектуальна розминка».

2. «Творчий калейдоскоп».

3. «Відгадай та розкажи».

4. «Мудрість народу».

5. «Акторська майстерність».

6. «Станція розважальна».

Ведучий. Ми, усі присутні, будемо сподіватися, що учасники конкурсу продемонструють свою високу ерудицію, доведуть, що володіють культурою слова, що для них гра буде корисною, а для нас – цікавою.

Ведучий. Отже, розпочинаємо.

·                   Перший конкурс «Інтелектуальна розминка».

Кожний учасник команди по черзі відповідає на питання, за яке може отримати 1 бал.

Запитання для команди «Жовтих»:

1.       Що таке граматична основа речення? (Підмет та присудок).

2.    Які розділові знаки ставляться в кінці питального речення? (Знак питання).

3.    Чи може речення складатися з одного слова? (Так, може).

4.    Як називається розмова двох осіб? (Діалог).

5.    Скільки букв в українському алфавіті? (33).

6.    Які кольори має державний прапор України і чому? (Жовтий та блакитний).

7.    Назвіть збірку казок Івана Франка? («Коли ще звірі говорили»).

8.    Які ви знаєте види мистецтва? (Література, живопис, архітектура, театр, кіно, скульптура, балет).

9.    Що таке мова, а що таке мовлення? (Мова – це засіб спілкування, а мовлення – це процес спілкування).

10   При написанні документа, яким стилем мовлення ви будете користуватись? (Офіційно-діловим).

Запитання для команди «Блакитних»:

1.    Автор твору, який не називає свого імені… (Анонім).

2.    Речення, що має одну граматичну основу… (Просте).

3.    Змінна частина слова – це… (Закінчення).

4.    Скільки звуків в українській мові? (38).

5.    Хто автор гімну України? (Павло Чубинський, Михайло Вербицький).

6.    Хто такі адресат та адресант мовлення? (Адресат – це той, кому адресоване повідомлення, адресант – це той, хто надсилає повідомлення).

7.    Визначте рід іменника «ножиці». (Лише множина).

8.    Назвіть календарно-обрядові пісні.

9.    Відредагуйте словосполучення «бумажні салфетки». (Паперові серветки).

10.Чий День народження ми святкуємо 9 березня? (Тараса Григоровича Шевченка).

Ведучий. Дякую командам за відповіді.

·                   Другий конкурс «Творчий калейдоскоп».

Ведучий. ТВОРЧІСТЬ – це діяльність, що породжує дещо якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю та унікальністю. Відомо, що видатні музичні, художні й літературні таланти часом виявляються вже в ранньому дитинстві. Моцарт від чотирьох років грав на клавесині, у п'ять уже писав музику, у вісім – створив першу сонату й симфонію, в одинадцять - першу оперу. Шевченко малював з раннього дитинства. Першу поезію Леся Українка написала у дев'ять років, Максим Рильський - у сім. 

А ви вже в такому віці, що настав час творити. Це справді, нелегко, тому конкурс називається  «Творчий калейдоскоп». Команди у конвертах отримують слова, які потрібно заримувати: 

Жовті. Калинова, чудова, дорожіть, любіть. 

Блакитні. Мова, буває, забуває, основа. 

Ведучий. Прошу, команди, приготуйтесь відповідати. (Заслуховування відповідей команд).

·                   Третій конкурс «Відгадай та розкажи».

Ведучий. Капітани команд отримують портрет видатного українського письменника. Відгадайте, хто це. Розкажіть коротко про цю постать. За це завдання ви можете отримати 5 балів. У вас є 3 хвилини на підготовку.

Жовті – портрет І. Франка.

Блакитні – портрет Т. Шевченка.

Ведучий. А поки капітани команд виконують завдання, я повертаюсь до наших гравців. Ви маєте відгадати загадки.

Загадки:

1.Чим закінчується вечір і починається ранок? (Буквою р)

2. Яке слово об’єднує 33 букви? (Алфавіт)

3. Які сто приголосних звуків можуть зупинити рух автомобілів? (Сто-п)

4. Що зробити, щоб майка полетіла? (Майка-чайка)

5. Як написати слово «робота» п’ятьма літерами? (Праця)

6.Що належить вам, але інші користуються ним частіше? (Ім’я)

7.Як написати одним словом «мати, батько, син, дочка»? (Сім’я)

8.Яким прикметником можна назвати білу хустку, намочену в Чорному морі? (Мокра)

9. Який прислівник стане іменником, якщо у ньому перемістити наголос? (Со҆рок –  соро҆к)

10.Чи на одну професію вказують слова «машиніст» і «машиністка»? (Ні. Машиніст керує потягом, машиністка друкує).

 Ведучий. Отже, команди, давайте прослухаємо ваші повідомлення. (Прослуховування повідомлень капітанів команд про письменників).

·                   Четвертий конкурс «Мудрість народу».

Ведучий. Пропонуємо нашим учасникам продовжити відомі приказки та прислів’я.

1. Більше діла – (менше слів).

2. Хто не робить, … (той не їсть).

3. Слово до слова - … (складається мова).

4. Не кажи гоп, … (поки не перескочиш).

5. Без труда … (не витягнеш рибу із озера).

6. Що посієш – …. (те й пожнеш).

7. Хто спішить, … (той людей насмішить)

8. Слово – не горобець, … (вилетить не впіймаєш).

9. Гостре словечко … (коле сердечко).

10. З миру по нитці, … (а голому сорочка).

11. Козацькому роду …. (нема переводу).

12. Вчення світ, а … (невчення тьма).

·                   П’ятий конкурс «Акторська майстерність».

Ведучий.  Мова жестів теж прекрасна. Кожна команда повинна обрати найартистичнішого учасника, якому необхідно буде протягом однієї хвилини показати відомих українців. Це може бути співак, актор, спортсмен, політичний діяч. Використовувати можна лише мову тіла, жести. Решта команди повинна відгадати 2 українців. Якщо виникають труднощі, ви можете перейти від одного українця до іншого.

І команда:  Андрій Данилко (Вєрка Сєрдючка), Віталій Кличко.

ІІ команда: Андрій Шевченко, Владислав Яма.

(Показ учасниками українців).

·                   Шостий конкурс «Станція «Розважальна»».

Ведучий. Ми наближаємось до останньої зупинки, на якій перевіримо, вашу вимову, правильність  та швидкість читання. Умова така: кожен учасник по черзі повинен промовити скоромовки. За кожну правильно вимовлену скоромовку зараховується 1 бал. У вас є декілька секунд прочитати про себе скоромовки.

Скоромовки

Жовті:

- Летів горобчик, сів на стовпчик, Прибіг хлопчик, утік горобчик.

- Через грядку гріб тхір грядку.

- Босий хлопець сіно косить, Роса росить ноги босі.

- Водовоз віз воду з водопроводу. 

- На возі коза, під возом лоза. 

Блакитні:

- Як місили тісто в місті, Усе місто стало в тісті.

- Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.

- Біжать стежини поміж ожини.

- Пік біля кіп картоплю Прокіп.

- Кричав Архип, Архип охрип, Не треба Архипу кричати до хрипу. 

(Читання учасниками скоромовок).

Ведучий. Наше свято підходить до завершення. Дякую учасникам за чудову гру. А поки підраховуються всі бали, ми переглянемо презентацію «Говоріть українською». (Перегляд презентації).

Ведучий. А хто такий патріот? Людина, яка любить свою Батьківщину, а значить і мову, людей, готова завжди прийти на допомогу тим, кому вона потрібна, готова служити інтересам держави, а державі потрібні розумні, духовно багаті громадяни.

Так наші учасники і вболівальники сьогодні довели, що знання мови і вміння нею користуватися – це шлях до всебічного розвитку людини. Таким чином вони можуть стати гідними громадянами України.

Ведучий. А тепер підводимо підсумки заходу «Ігри патріотів».

(Оголошення результатів гри, нагородження команд).

 Ведучий. На все добре!

Позакласний захід  Я люблю Україну

Позакласний захід з української мови

«Я люблю Україну»

Мета: розширити та поглибити знання про свою країну, традиції та звичаї, рідну мову; розвивати   мовлення  учнів,     культуру  поведінки, бажання вивчати та удосконалювати свої знання з рідної мови, уміння  приймати  рішення  в  нестандартних  ситуаціях,  колективну  творчість  і  комунікативні  здібності; виховувати  любов  і  повагу  до України,  її  символів,  традицій, обрядів, сприяти вихованню почуття національної гідності, формування толерантного ставлення один до одного,   вміння    працювати  командою, сприяти розвитку творчої особистості.

Форма заходу:  шоу «Я люблю Україну»

Обладнання:  карта України, комп’ютерна презентація, картки із завданням, стрічки синього та жовтого кольорів.

                                                                 Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

В.Сосюра

Перебіг заходу

Вступне слово вчителя (Слайд 2).

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніше їм своя пустиня,

Аніж земний в пустині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

(Звучить фон пісні   «Моя Україна…» у виконання Н.Бучинської)

       Україна – це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Це наша мати - Батьківщина.

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани

Та тільки одна на землі  Україна,

А ми її доньки й сини.

Виходять дівчинка і хлопчик. Між ними відбувається діалог.   

-   Хто  ти,   дівчинко  маленька?

                 - Доня  я  Вкраїни-неньки.

                   Українкою  зовуся

                   Й  тою  назвою  горджуся.

-         А  по   чім  тебе  впізнаю?

                    По  вкраїнському  звичаю.

                    В  мене вдача  щира  й  сміла

                                 І  відвага  духу  й  тіла.

                                 І  душа  моя  здорова  -

                      Українська  в  мене  мова

-         А  скажи,  де  край  твій  рідний?    

                    Там,  де  неба  круг  погідний,

                    Там,  де  сонце  сяє  ясне

                    На  вкраїнські  діти  красні.

                    Де  лани,  степи   безкраї,

                    Де  орел  буйний  літає.

                    Де  Карпат  вершин  високі,

                    Де  потоків  дна  глибокі,

                    Де  Дністер  і  хвилі  Прута,

                    Дніпро – старий  Славута,

                    Де  високії  могили,

                     Що  в  них   голови  зложили

                     Мої  предки  в лютім  бою

                     За   Вкраїну  любу  свою.    

-  Як  поможеш  свому  люду?                 

                     Пильно   все   учитись  буду,

                     Щоб  свої  мене  любили,  

                     А  чужі  щоби   цінили,       

                     Щоб  про  мій  народ  питали

                     І  Вкраїну  шанували.

                     Ні  маєтку,  ані   труду

                     Жалувати  я  не  буду.

                     Щоб  народу  України

                     Помогти  устать  з  руїни,

                     Все  зумію  перенести,

                     Для  Вкраїни  слави  й  честі.

                     Господа  буду  благати,

                     Щоб  нам  дав  добра  дождати.

Учитель. Так, у кожного одна Батьківщина і кожен має її любити. Україна – це прекрасна, багата земля. Україна – це  звичаї і традиції наших предків. Україна – це її мова.  Українська  мова  за  своєю  милозвучністю  посідає  одне  з  перших  місць  між  європейськими.  Її  красу  та  співучість  визнає  весь  світ.  Немає  народу,  байдужого  до  рідної  мови,  до  своєї   землі,  тієї,  на  якій  ти  народився  і  живеш.

Ведучий 1.

Мова моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену –

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану

Не з словників насмикану

Ведучий 2.  

Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси накована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людським намокнута,

З кров’ю моєю змішана,

І аж до скону захищена.

Учитель.  Сьогодні ми проведемо гру (Слайд 3), яку вже полюбили всі мешканці нашої держави. Запрошую вас взяти участь у конкурсі знавців рідної мови  «Я люблю Україну». (Пісня телешоу «Я люблю Україну»)

 Мета нашого конкурсу: (Слайд 4) : розширити та поглибити знання про свою країну, традиції та звичаї, рідну мову; розвивати   мовлення  учнів,     культуру  поведінки, бажання вивчати та удосконалювати свої знання з рідної мови, уміння  приймати  рішення  в  нестандартних  ситуаціях,  колективну  творчість  і  комунікативні  здібності; виховувати  любов  і  повагу  до України,  її  символів,  традицій, обрядів, сприяти вихованню почуття національної гідності, формування толерантного ставлення один до одного,   вміння    працювати  командою, сприяти розвитку творчої особистості.

Епіграф нашого заходу: (Слайд 5)

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

В.Сосюра

У нас  сформовано дві команди.  Вони займають жовтий та синій сектори (Слайд 6).

Представлення команд.

Команди зачитують свій девіз.

1 команда «Волошка».

Хто  любить, знає  рідну  мову,  тому  вона  всміхнеться.

2 команда «Кульбаба».

Хто  мову  шанує свою, хай той переможе  в бою.

А оцінювати наші команди буде компетентне журі у складі:

…………………………………………………………………….

Правила гри дуже прості: 11 раундів, за кожний раунд команди отримують бали. Хто набере найбільшу кількість балів, той і стане переможцем.

Але це ще не все: у кожного на парті лежать серця, які символізують ваші серця.  В кінці гри ви повинні озвучити ваші враження від конкурсу і побажання від серця для своєї країни!

Отже, ми розпочинаємо!

Раунд №1. «Світська бесіда» (Слайд 7).

Учитель. Запрошуємо капітанів команд. Протягом 1 хв. Капітан має відповісти на 5 запитань, уникаючи слова «так», «ні». За кожну безпомилкову відповідь команда отримує 1 бал.

Наприклад, ти навчаєшся у 23 школі? Авжеж!

Питання 1 капітану

- Ти вважаєш себе сильною людиною?

- Ти б хотів стати президентом країни?

- Чи потрібно в нашому житті щось змінити?

- Ти скоро закінчиш школу?

- Тобі подобаються уроки української мови?

Питання 2 капітану

- Ти любиш співати?

- Ти із задоволенням готуєш домашні завдання з української мови?

- Тобі подобається навчатися в школі?

- Займаєшся спортом?

- Наша   школа  найкраща?

Учитель. Дякуємо капітанам!

Журі підводить підсумки першого раунду.

Ведучий 1.

Скільки в мові різних слів є -

Ніжних, лагідних, сумних.

Є в ній приказки, прислів'я.

Бідні ми були б без них.

Ведучий 2.

Мої супутники - слова,

Без них і кроку не ступити.

Вони або спроможні вбити,

Або творить земні дива.

Раунд №2. «Народні перлини» (Слайд 8).

 Учитель. До неоціненних коштовностей українського фольклору належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками.

      Завдання раунду №1: Учитель називає першу частину прислів'я, а учасники конкурсу повинні назвати   другу частину.

За кожну правильну відповідь – один бал.

1.                Хто мови своєї цурається, хай сам себе … (стидається).

2.                Птицю пізнати по пір'ю, а людину … (по мові).

3.                Рідна мова - не полова: її за вітром … (не розвієш).

4.                Від теплого слова і лід … (розмерзається).

5.                Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері … (не ввійдеш).

6.                Слово до слова — зложиться … ( мова).

7.                Як овечка: не мовить ні … (словечка).

8.                Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше … (говорив).

Журі підводить підсумки другого раунду.

Раунд № 3. «Світ слова» (Слайд 9).

Ведучий 1.

Якщо з українською мовою

В тебе, друже не все гаразд,

Не вважай її примусовою,

Полюби, як весною ряст.

Ведучий 2.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить:

Все, як пишеться, в ній вимовляється,

Все як пісня, у ній звучить.

І журлива вона, і піднесена,

Тільки фальш для неї чужа.

В ній душа Шевченкова і Лесина,

І Франкова бринить душа.

Учитель. Як ви вже здогадалися, наступний конкурс – знавців мови. (7 балів)

Запитання для команди «Волошка»

1.     Слова з протилежним значенням. (Антоніми)

2.     Частина мови про ознаку предмета. (Прикметник)

3.     Найбільша одиниця мови? (Текст)

4.     Знак у кінці питального речення. (Знак питання)

5.     Чим починається діалог? (Тире)

6.     Перша буква у власній назві. (Велика)

7.     Наука про звуки мови.(Фонетика)

8.     Головні члени речення. (Підмет і присудок)

9.      Словниковий склад мови. (Лексика)

10.                                       Знак у слові В’ячеслав. (Апостроф)

11.                                       Займенник з однієї букви. (Я)

12.                                       Список літер установленого порядку. (Алфавіт)

13.                                       Зміна букв у корені. (Чергування)

14.                                       Речення з однією граматичною основою. (Просте).

Запитання для команди «Кульбаба»

1.     Найменша одиниця слова. (Звук)

2.     У що береться пряма мова? (У лапки)

3.     Знак у кінці розповідного речення. (Крапка)

4.     Буква без звука. (М’який знак)

5.     Сьомий відмінок нашої мови. (Кличний)

6.     Розмова двох осіб. (Діалог)

7.     Остання частина слова. (Закінчення)

8.     Частина мови про кількість. (Числівник)

9.     Слова з близьким значенням. (Синоніми)

10.                                Слова спільного кореня. (Спільнокореневі)

11.                                Другорядні члени речення. (Додаток, означення, обставина)

12.                                Частина мови дев’ятка. (Іменник)

13.                                Частина слова перед коренем. (Префікс)

14.                                Розділ науки про правопис. (Орфографія)

Журі оцінює і оголошує результати конкурсу

Раунд № 4. «Пошук слова» (Слайд 10).

Учитель. Скільки б ми не навчалися, все одно не зможемо все осягнути, всього знати. Зрозуміти значення того чи іншого слова нам допомагає словник. Але сьогодні у вас його немає. Серед трьох слів вам потрібно вибрати одне, яке відповідає значенню цього слова. Правильна відповідь – 1 бал.

Завдання для команди «Волошка».

 Молоденька травичка: осока, моріжок, зеленуха.

Зелену́ха, хи, ж.

1)  Жаба.

2) Порода мух. 

Сніп пшениці: дідух, калита, збіжжя.

Збіжжя - це

1. Рослини та зерно хлібних злаків. Безкраї лани зеленого збіжжя, що саме красувались в той час, дрімали серед тихої ночі 

2. розм. Майно, речі (хатні, особисті); пожитки. 

Завдання для команди «Кульбаба».

Старовинна чоловіча безрукавка: черес, кептар, банош.

Черес, а, ч. Старовинний широкий шкіряний пояс, зшитий уздовж з двох складених разом ременів так, що мав усередині порожнину для грошей та інших цінних речей. 

Ба́нош — страва, приготовлена із кукурудзяного борошна і сметани, заправлена шкварками, грибами та бринзою тощо. Поширена в карпатському регіоні України.

 Кажан, який долає відстань понад 200 км: нічниця, летючка, мотальня.

Летючка, и, ж., розм.

1. Екстрено випущений листок з коротким повідомленням про що-небудь. Василько має завдання піти в сусіднє село, де був храм, зайти в церкву і тихенько людям позапихати в кишені кожухів чи де вже прийдеться ті летючки. 

2. ремонтна машина, яка може швидко пересуватися з місця на місце для ліквідування аварій, поламок і т. ін. 

3. бот. Насіння деяких рослин, яке, маючи крилоподібні вирости, може пересуватися силою вітру.

Мотальня, і, ж., спец. Приміщення, де мотають пряжу, стрічку, дріт і т. ін.

Журі підводить підсумки

Раунд № 5.  «Відгадай фразеологізм» (Слайд 11).

Учитель. Оволодіння рідною мовою визначає багатство, широту інтелектуальних та естетичних поглядів особистості. Увазі конкурсантів пропонується таке завдання:  відгадайте  фразеологізми намальовані на картинках.  Варіанти відповідей на екрані. Правильна відповідь – 1 бал.

1. Язик до Києва доведе.

2. Як дві краплі води.

3. Сидіти на шиї.

4. Як баран на нові ворота.

5. Вилами по воді писано.

6. Як сніг на голову.

7. Водити за носа.

8. Тягнути за язик.

9. Дивитися крізь пальці.

10. Лити як з відра.

11. Море по коліно.

12. Ставити крапки над і.

13. Всипати по перше число.

14. Волосся дибки.

15. Бити байдики.

Раунд № 6. «Пісня – душа народу» (Слайд 12).

Ведучий 1. (Фон «Українська пісня»)

Лунає  пісня  українська,

У  кожну  хату  шле  тепло,

Як  кожному  до  серця  мати

Дарує  спокій  і  любов.

Учитель. Українські народні пісні століттями самовіддано плекали національну гідність, були алмазним осердям духу народного. У них виявляється багатство духовного життя українського народу, його талановитість, обдарованість, що є невід'ємною частиною культурної спадщини України.

Наступне завдання виявить знавців  української народної пісні. Правильна відповідь – 1 бал.

1.                Чого хотів милий, чорнобривий? (вареничків)

2.                Де стоять два дубки? (на горі)

3.                Хто в’ється за Галею? (Іванко)

4.                Куди запрошувала дівчина хлопця в понеділок? (по барвінок)

5.                Що робить ставок там, де колишуться віти? (спить)

6.                Хто стояв під вишнею, під черешнею? (старий з молодою)

7.                Що робили жінки на товчку, на базарі? (чоловіків продавали)

8.                Що потрібно робити хлопцям, розпрігши коні? (лягати спочивати)

9.                Чорні очка схожі на що? (на терен)

10.           Куди не треба ходити Грицю? (на вечорниці).

Звучить «Віночок українських пісень» (відео).

Журі підводить підсумки раунду

Раунд №7. «Багата на таланти земля» (Слайд 13).

Ведучий 2. Не закопуйте Божі таланти,

А плекайте їх, наче дитя.

І шліфуйте їх, мов діаманти,

Щоб сіяли вам ціле життя.

Ці таланти – це наші надбання,

Які Бог милостиво дає,

Тим, хто працю вкладає й старання,

Бо лиш труд наш таланти кує.

Учитель. Багата на таланти українська земля. Має вона немало видатних державних та політичних діячів, письменників, музикантів, учених, спортсменів  та інших діячів, які вписали свої імена в національну та світову історію. Для участі у цьому конкурсі запрошуються капітани команд, які отримують картки. За 2 хвилини вони повинні своїй команді розповісти про видатних українців минулого і сучасності, не називаючи їх імен та прізвищ.

Правильна відповідь – 1 бал.

Команда «Волошка»	Команда «Кульбаба»
Ярослав Мудрий	Богдан Хмельницький
Софія Ротару	Леся Українка
Григорій Сковорода	Михайло Грушевський
Олег Блохін	Олександр Довженко
Тарас Шевченко	Роксолана
Микола Лисенко	Сергій Бубка

Журі оцінює і оголошує результати конкурсу.

Раунд №8. «Цікаві факти» (Слайд 14).

Учитель. Україна – велика країна. Ми багато знаємо про нашу державу, але й багато чого нам ще невідомо. У цьому конкурсі я буду називати той чи інший факт, а ви повинні сказати, це правда чи ні. За правильну відповідь – 1 бал.

«Кульбаба»

Факт 1. Чи правда, що в Севастополі знаходиться пам’ятник потопленим кораблям? (Так)

Факт 2. Чи правда, що найдовший вік такого дерева, як смерека, - 100 років? (Ні, 300-400 років)

Факт 3.  Гречаники - це котлети з гречки. (Ні) Гречаники - це гречані млинці, які їдять українці зі шкварками та сметаною, запиваючи молоком. 

«Волошка»

Факт 1. Чи правда, що в м. Коломия стоїть поряд з музеєм писанок велике яйце-писанка заввишки з триповерховий будинок? (Так)

Факт 2. Чи правда, що в м. Києві в музеї зберігається близько 700 картин великого художника Т.Г.Шевченка? (Ні, 800 творів).

Факт 3. Балабушки - це невеличкі булочки круглої форми, з дріжджового тіста, які пекли дівчата в святі дні і ворожили ними на Андрія. (Так)
Журі підводить підсумки

Раунд № 9 « Далі, далі…» (Слайд 15).

 Правильна відповідь – 1 бал. Максимум – 7 балів

Учитель: За одну хвилину назвіть якнайбільше слів, лексичне значення яких я читатиму. Якщо ви не знаєте слова, швидко скажіть « Далі…»

                                               Команда «Соняшник»

1. Закріплений на металевому стержні складений каркас, обтягнений тканиною для захисту від дощу чи сонця. (Парасолька)

2. Назва третього дня тижня. (Середа) 

 3. Спеціально зроблений мішок з пір'ям  або пухом, на якому сплять або яким вкриваються. (Перина)

4. Пристрій для їжі, що має форму ручки з кількома зубцями. (Виделка)

5. Палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка була в козаків символом влади. ( Булава)

6. Начальник козацького війська та верховий правитель України. (Гетьман)

7. Довгастий шматок для витирання обличчя, тіла, посуду, а також вишитий для оздоблення житла в українській оселі. (Рушник)

8. Книга, в якій в алфавітному порядку подано слова певної мови. (Словник)

9. Одна з дванадцяти обов’язкових  страв на святковому столі у Святвечір, яку готують із пшениці і заправляють тертим маком, горіхами, маком чи узваром. (Кутя)

10. Вид сценічного мистецтва, де основний зміст розкривається за допомогою танцю та музики. (Балет)

11. Виборний ватажок козацького загону. (Отаман)

12. Істота в образі жінки з довгим розпущеним волоссям і риб'ячим хвостом. (Русалка)

13. Шматок тканини квадратної форми, який пов'язують на голову. (Платок)

14. Словесно-музичний твір, що виконується однією особою або хором. (Пісня)

                                                  Команда «Волошка»

1. Прилад для вимірювання часу. (Годинник)

2. Зв’язаний жмуток стеблин, лозин, гілок для підмітання підлоги. (Віник)

3. Маленький ковпачок, що одягається на палець під час шиття. (Наперсток)

4. Гурт копитних тварин. (Табун)

5. Назва другого дня тижня. (Вівторок)

6. Пристрій з двох жердин з поперечками–щаблями для піднімання вгору і спускання вниз. (Драбина)

7. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин. (Батіг)

8. Паличка воску або лою з гнітом всередині, яку використовують для освітлення. (Свічка)

9. Пристрій у вигляді маленької посудини з ручкою, за допомогою якої їдять рідку страву. (Ложка)

10. Великий довбаний човен запорозьких козаків, обшитий зовні очеретом. (Чайка)

11. Український народний духовий музичний інструмент з дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отвором. (Сопілка)

12. Густий суп з пшона. (Куліш)

13. Апарат для очищення від пилу меблів, килимів. (Пилосос)

14. Гурт свійських тварин, що пасеться разом. (Череда)

Раунд №10. «Дикторська майстерність» (Слайд 16).

Учитель. Скоромовка - жанр як фольклорного, так і літературного походження. Скоромовку застосовуємо для тренування артикуляційного апарату.

Отож зараз ми перевіримо вашу вимову, правильність  та швидкість читання. Умова така: кожен учасник по черзі повинен промовити скоромовку. За кожну правильно вимовлену скоромовку зараховується 1 бал. У вас є декілька секунд прочитати про себе скоромовки. А наше журі уважно слухає та виставляє бали учасникам.

 «Кульбаба»

- Летів горобчик, сів на стовпчик, прибіг хлопчик, утік горобчик.

- Через грядку гріб тхір грядку.

- Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі.

- Водовоз віз воду з водопроводу. 

- На возі коза, під возом лоза.

-  Бабин біб розцвів у дощ - буде бабі біб у борщ.

 «Волошка»

- Як місили тісто в місті, усе місто стало в тісті.

- Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.

- Біжать стежини поміж ожини.

- Пік біля кіп картоплю Прокіп.

- Кричав Архип, Архип охрип, не треба Архипу кричати до хрипу. 

- Дзижчить над житом жвавий жук, бо жовтий він вдягнув кожух.

(Читання учасниками скоромовок).

Журі підводить підсумки

Раунд №11. «Творчість» (Слайд 17).

Учитель. Творчість – це діяльність, що породжує дещо якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю та унікальністю. Відомо, що видатні музичні, художні й літературні таланти часом виявляються вже в ранньому дитинстві. Моцарт від чотирьох років грав на клавесині, у п'ять уже писав музику, у вісім – створив першу сонату й симфонію, в одинадцять - першу оперу. Шевченко малював з раннього дитинства. Першу поезію Леся Українка написала у дев'ять років, Максим Рильський - у сім. 

А ви вже в такому віці, що настав час творити.  Команди у конвертах отримують слова, які потрібно заримувати. Конкурс оцінюється у 5 балів.

«Кульбаба».

………….. калинова

………….. чудова.

………….. дорожіть

………….. любіть. 

«Волошка». 

……………мова

…………… знає

…………… забуває

…………… основа. 

Учитель. А доки наші команди готуються відповідати, ми проведемо гру з уболівальниками (Слайд 18). Саме ви, дорогі друзі, можете допомогти своїм товаришам отримати додаткові бали. Вам потрібно розгадати загадки. За кожну правильну відповідь ваша команда отримає 1 бал. Члени журі уважно слухають та підраховують бали.

Мовні загадки-жарти для вболівальників «Волошки»

1.     Які алфавіти складаються із 6 літер? (Абетка, азбука)

2.     Як за допомогою трьох займенників можна зробити руки чистими? (Ви-ми-ти)

3.     Який займенник у спорті може задовольнити суперників, але розчарувати болільників? (Нічия)

4.     Який сполучник треба поставити між двома п’ятими буквами алфавіту, щоб утворити назву людини похилого віку ? (Д-і-д)

5.     Які дві частки разом літають ? (Чи-ж)

6.     Як написати слово «робота» 5 літерами? (Праця)

Мовні загадки-жарти для вболівальників «Кульбаба»

1.   Це усі повинні знати:

      Нас не можна роз’єднати,

      Відрізняємось ми чим?

      Літер дві, а звук – один. (Дж, дз)

2. За який приголосний звук треба сховати інший приголосний, щоб вистрелили разом кілька гармат ? (За-л-п)

3.     Яке слово складається з семи однакових букв ? (Сім'я)

4.     Чого немає в дині, а є в гарбузах і огірках? (Звук р)

5.     Який молочний продукт можна перетворити на злак, прочитавши його справа наліво? (Сир, рис)

6.     Яке слово просить повірити, що це воно? (Явір)

Журі підводить підсумки

Учитель. Поки журі підведе остаточні результати конкурсу, я пропоную виконати останнє позаконкурсне  завдання: (Слайд 19) кожному учаснику команди   на символічному серці потрібно написати  мрії  про  майбутнє України та її мови та прикріпити на карту України. (Звучить «Пісня про Україну». Учасники команд на карту України прикріплюють  символічні серця із мріями.)

Журі визначає  команду-переможця (Слайд 20).

Учитель. Ось і завершився наш конкурс. Ви змагалися, працювали в команді. Усі ви показали гарні  знання  про нашу Батьківщину, її традиції та мову.

Ведучий 1. Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати,

Як воліла б відкритись ваша душа.

Може хочеться їй у словах політати

Привітати когось, а чи дать відкоша.

Ведучий 2. Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

(Олесь Лупій “Говоріть”)

Заключне слово вчителя.

      Усе минає, а слово залишається. Зникають у безвість царі, володарі, раби…  на порох розсипаються величні будівлі, вмирають дерева, пересихають ріки… гори перетворюються на купи каміння… все стає тліном і прахом, а написане слово залишається. Залишається і несе крізь час голос людської душі. То ж хай живе, переживає століття й покоління найбільше диво – рідна мова!

Як вогонь у серці,

Ви  несіть  в майбутнє

Невгасиму мову,

Слово незабутнє!

Кожному учаснику нашого змагання ми даруємо «Абетку побажань» (Слайд 21).

                         « Абетка  побажань»

А – активності  творчої.

Б – безхмарності  небесної.

В – віри  розсудливої.

Г – гумору  неміряного.

Г – ґречності  щоденної.

Д – достатку  життєвого.

Е – економії  розумної.

Є – єдності  сімейної.

Ж – життя  безкінечного.

З – здоров’я  безмежного.

І – імені  чистого.

Ї – їздити на курорти.

К – кохання  доброго.

Л – людяності  щирої.

М – мрії  здійсненної.

Н – наснаги  професійної.

О – обрію  барвистого.

П – посмішки чуйної.

Р – радості всесильної.

С – спокою літнього.

Т – теплоти  родинної.

У – успіху  великого.

Ф – фантазії гармонійної.

Х – хліба  цілющого.

Ц – царини  домашньої.

Ч – чарівності  приємної.

Ш – широти  духовної.

Щ – щастя  невичерпного.

Ю – юності  сердечної.

Я – ясності  майбутньої.

Літературна вітальня Жінки в долі Кобзаря

Літературна  вітальня  «Жінки  в  долі  Кобзаря»

Мета:

# ознайомити учнів з маловідомим сторінками особистого  життя Кобзаря – драматичними моментами кохання, 

# розкрити життєву трагедію визначної особистості, самою долею приреченої на самотність;

# розкрити силу таланту та неперевершену цінність творів.

Невесело на світі жить,
Коли  нема кого любить.
                           Т. Шевченко

Обладнання:

§  портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник;

§  «Кобзар» та виставка творів художньої літератури про життя і творчість Т. Шевченка;

§  Презентація «Жінки в долі Кобзаря»

§  Відео «Обличчя української історії. Тарас Шевченко»

Ведучий 1

  Щовесни на початку березня в нашій державі вшановують пам'ять Великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. 

   Тарас Григорович Шевченко... Він був і є для українців таким же генієм, як для поляків Міцкевич, росіян – Пушкін, грузинів – Шота Руставелі, англійців – Шекспір. Сьогодні можемо знайти сотні і навіть тисячі цитат, у яких дана найвища оцінка генію Кобзаря. Ми ж зупинимось на “Присвяті” І.Я.Франка:

“ Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа.

Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим…

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу...” (Слайд 2)

  Давайте з вами згадаємо основні віхи життя Тараса Шевченка.

Відео «Обличчя української історії. Тарас Шевченко»:(Всього 47 років прожив Тарас Шевченко. Серед них 24 перебував у кріпацтві, 10 -- на засланнях, практично всі інші -- під жандармським наглядом. Проте все, що зробив Великий Кобзар назавжди залишає його серед живих, утверджує як геніального нашого сучасника і далекоглядного пророка).

  Старогрецький філософ Платон говорив, що колись людина була цілісною. За провину розгнівався на неї Господь і розділив її на дві половинки,  розкидав їх по світу. З того часу блукає людина у пошуках своєї пари, а кохання – це не що інше, як намагання людини віднайти свою колишню половину.  В цій легенді міститься і золоте зерно правди. Кохання – це вічний пошук одної половинки іншою. 

Ведучий 2

 Кохання в житті Шевченка – чи не найболючіша сторінка його долі, бо не мав він сімейного щастя, родинного тепла, хатинки, обсадженої садочком, люблячої дружини. Не судилося... За своє життя  він закохувався багато разів. Любили й його, але кожного разу щось ставало на перешкоді одруженню.

 "Не побрались,

Розiйшлися мов не знались,

А тим часом дорогії
Лiта тi молодiї
Марне пронеслись". (Слайд 3)

 То хто ж вони були, ті музи, які надихали поета, які давали йому втіху і навівали смуток, які любили його, яких любив він?

Учень 1.  Світлий ангел дитинства – Оксана Коваленко

  У дитинстві Тарас погано сходився з хлопцями-однолітками. А от із сестричками бавитись полюбляв. Старша сестра Катерина була для нього Берегинею, а молодшу Ярину він любив більше за всіх. Ярина товаришувала з трохи меншенькою сусідкою Оксанкою. Перший поцілунок Шевченка вийшов трохи гірким через сльози. Малий кріпачок саме переживав свою чергову підліткову депресію, сховавшись від усіх на пасовиську за Кирилівкою. Рано осиротілий Тарас жалів себе, почуваючись особливо покинутим тут, на самоті, з самими тільки вівцями. І раптом прийшла вона — така сама, як він, мала пастушка… Спогад про той поцілунок, яким висушила його сльози Оксана, згодом з´явився в одній із ліричних поезій Шевченка( слайд 4).

  Оксанка Коваленко була на три роки молодшою від Тараса і мешкала по сусідству. Їхні матері, дивлячись на забави своїх дітей, гадали, що ті колись одружаться.

Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
Та говорили,що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зарані повмирали,
А ми малими розійшлись

Та вже й не сходились ніколи.

  Перше кохання  обірвав пан Енгельгард, забравши з собою Тараса - козачка у далекі мандри світом, а його кохану - Оксану Коваленко - у січні 1840 року  видав заміж за кріпака К.М.Сороку. А коли Шевченко отримав нарешті волю і повернувся в свою Кирилівку, вона вже була заміжньою жінкою.

  Шевченко ж зберіг її образ на все життя і не раз відтворював у поезіях  ( слайд 5).

Оксані К...ко

                   Вітер в гаї нагинає

                   Лозу і тополю,

                   Лама дуба, котить полем

                   Перекотиполе.

                   Так і доля: того лама,

                   Того нагинає;

                   Мене котить, а де спинить,

                   І сама не знає –

         У якому краю мене заховають,

         Де я прихилюся, навіки засну.

         Коли нема щастя, нема талану,

         Нема кого й кинуть, ніхто й не згадає,

         Не скаже хоть на сміх: “Нехай спочиває;

Тільки його й долі, що рано заснув”.

         Чи правда, Оксано? Чужа чорнобрива!

         І ти не згадаєш того сироту,

         Що в сірій свитині, бувало, щасливий,

         Як побачить диво – твою красоту.

         Кого ти без мови, без слова навчила

         Очима, душею, серцем розмовлять.

         З ким ти усміхалась, плакала, журилась,

         Кому ти любила Петруся співать...

                                      С.Петербург

                                      Ноября 22, 1841 року  (слайд 6)

Учень 2.  Ядвіга (Дуся) Гусиковська – друге,  вже юнацьке кохання, овіяне чарівністю чужого міста, чужого народу і чужої мови.

 Шевченко познайомився з нею у Вільно в 1830 році, коли був козачком  у П.Енгель-гардта.  У спілкуванні з Ядвігою поет удосконалив своє знання польської мови. Тоді Тарасові було 16 років. І перше почуття юнацької любові, що зродилося в його душі до дівчини, яка  належала до іншого середовища, зробило великий вплив на його глибоко вразливу душу.

  Вона була чимось схожа на його Оксанку з дитинства. Ті ж сірі очі. Та ж посмішка,   той же товариській характер. Та гірко скінчилось те перше кохання. Так гірко, що він ніколи так і не згадував подалі Ядзю.

  Дівчина не бачила свого життя без Великої Речі Посполитої. Вона була закохана в Адама Міцкевича(слайд 7).

Шевченко напам'ять знав його вірші , читав свої перші вірші, присвячені Ядвізі, написані на польській мові. Та тепер їй вже цього було мало.   

        Закінчувався 1830 рік. В Польщі назрівала революція, яка й спалахнула 29 листопада. На жаль, у Вільно стояв великий російський гарнізон і місто залишалось в руках росіян. Ядзині  друзі готувались до повстання. Ядзя була разом з ними. А от у Тараса головне було їх кохання, а до тієї революції, до тієї Речі Посполитої йому було байдуже. Не жадав він воювати за свободу й панування чужих панів... ( слайд 8).

Ведучий 2

Далі був Петербург(1939 р.), викуп із кріпацтва…Будучи студентом Академії мистецтв у Петербурзі, Шевченко переживає захоплення Амалією Клоберг, дівчиною-натурницею, яку вивів під ім'ям Паші в повісті ''Художник''. ( слайд 9).

   Під час першої подорожі в Україну(1843р.) Тарас сватав 17-річну Феодо-сію Кошицівну, але  батько-священник не захотів віддати її за Шевченка.   Сучасник Тараса Григоровича, його близький друг О.Кониський про причи-ни відмови писав: “ Згадаймо, що не далі, як років тому 17 назад Тарас   у  Кошиця наймитував за погонича. Річ неможлива, щоб він віддав дочку свою за колишнього свого попихача!”. Дівчина не відважилася піти проти волі батьків, не боролася за своє щастя. Приїхавши в Україну після заслання, Шевченко не забув Феодосію, завітав до Кошиців, але колишня кохана не вийшла до гостя. ( слайд 10).

Учень 3. 

       Написані пером печалі

       Серед жінок, які зустрічалися на життєвому шляху поета, що викликали його щире захоплення, була  й    Ганна Закревська. У 1843-1847 роках юний геній був дуже закоханий у Ганну Закревську,  молоду дружину поміщика, полковника у відставці П.О. Закревського. Шевченко познайомився з подружжям у червні 1843 р., не раз бував у їхньому маєтку на Полтавщині,  намалював їхній портрет, а самій Ганні уже значно пізніше присвятив чимало творів.

   Хоч Тарас Шевченко найменше пов’язував можливість особистого щастя з нею, проте це було найглибшим і найтривалішим його захопленням.  ( слайд 11-12).

Ганна Закревська

                Якби зустрілися ми знову,

                   Чи ти злякалася б, чи ні?

                   Якеє тихеє ти слово

                   Тоді б промовила мені?

                   Ніякого. І не пізнала б.

                   А може б, потім нагадала,

                   Сказавши: “Снилося дурній”.

                   А я зрадів би, моє диво!

                   Моя ти доле чорнобрива!

                   Якби побачив, нагадав

                   Веселеє та молодеє

                   Колишнє лишенько лихеє.

                   Я заридав би, заридав!

                   І помоливсь, що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

                   Слізьми-водою розлилось

                   Колишнєє святеє диво!

                            (Друга половина 1848, Косарал)

Учень 4. 

Марія Максимович - муза поета

Марія - дружина старого приятеля професора Михайла Максимовича.

« Безманірна, — пригадував Тарас, — як жодна з актрис. І де він, старий антиквар, викопав таке свіже, чисте добро? І журно, й прикро...»
Після цієї зустрічі Тарас Григорович став у будинку Максимовичів частим гостем. Марія, як рятівниця,  ввійшла в його життя. Вони одразу зрозуміли одне одного. Марія знала напам’ять всього «Кобзаря», любила картини Тараса, і їй захотілося самій бути на місці Закревської, Трощинської та інших невідомих їй красунь, що усміхалися з його полотен. ( слайд 13).

Тарас зі своїм козацьким характером завжди був душею компанії на вечірках у її будинку. І Марія закохалася в поета.

 У Марії народився син Олексій, як дві краплі води схожий на поета. Михайло розумів, що це син Тараса, і бачити його не хотів. У 8 років Максимович віддає хлопчика до пансіонату Київської гімназії. Син Тараса Шевченка став відомим юристом(слайд 14).

Учень 5.  "Молюсь  і  плачу  пред  тобою...".

  Доля готувала йому нову зустріч з жінкою, якій у листопаді 1843 Шевченко адресує такі рядки: "О добрый ангел! Молюсь й плачу перед тобою. Ты утвердила во мне веру в существование святых на земле". Ця жінка - княжна Варвара Миколаївна Рєпніна. Їй було 35, коли вона познайомилась з 29-літнім Шевченком. Нещаслива в особистому житті, прекрасна і добра душа, овіяна серпанком великої поезії, - такою була нова знайома Шевченка, яку він зустрів в Яготині, і яка одразу ж палко покохала поета. (слайд 15).

  Кохання ж Варвари Рєпніної, правнучки гетьмана К. Розумовського, мабуть,варто вважати нерозділеним.  Якби Тарас любив, могло все скластися по-іншому. Проте ім’я цієї дівчини огорнуте легендами. Розповідається, наприклад, що проти шлюбу Варвари і Тараса виступила мати княжни, поглумилася над почуттями Шевченка, заявивши, що не буде голуба дворянська кров мішатися з чорною мужицькою. В іншій легенді йдеться про те, що, усвідомивши неможливість одруження, Варвара подарувала Тарасу Біблію і сказала: “Люди розлучають нас, але Бог повінчає як не на цьому, так на тому світі.” (слайд 16).

   Варвара Рєпніна була єдиною, хто не побоявся  листуватися з опальним поетом, підтримувати його навіть у засланні. Але  коли  в Шевченка було виявлено її листи, то вірній дівчині було зауважено: “Княжну Рєпніну, яка виявляє до Шевченка співчуття, недостойне з огляду на його розбещеність і розпусність, попередити про недоречність такого її співчуття...” 17 березня 1858 року, одразу ж після повернення поета із заслання, вони ще раз зустрілись. Княжна жахнулась від вигляду колись вродливого і дужого Тараса. Хоча Рєпніна прикладала всі зусилля, щоб Шевченко не помітив її враження, ця зустріч між ними була останньою. (слайд 17).

Княжне Варваре Николаевне Репниной

                    Душе с прекрасным назначеньем

                   Должно любить, терпеть, страдать;

                   И дар господний, вдохновенье,

                   Должно слезами поливать.

                   Для вас понятно это слово!..

                   Для вас я радостно сложил

                   Свои житейские оковы,

                   Священнодействовал я снова

                   И слезы в звуки перелил.

                   Ваш добрый ангел осенил

                   Меня бессмертными крылами

                   И тихостройными речами

                   Мечты о рае пробудил.

                            (Яготин, 11 ноября 1843)

Учень 6. 

Справжня благодать Божа

  Під час 10-річної солдатчини у Тараса Шевченка зав'язався платонічний роман із жінкою коменданта форту Агатою Усковою (1954-1955р.). Вона була молода, може, й не така вже красуня, але приваблива і жіночна.

Шевченко мало не щодня обідав в Ускових, і єдиною його розвагою були часті прогулянки з Агатою за фортом.

«Ця найпрекрасніша жінка для мене — справжня благодать Божа, — писав він друзям. — Я покохав її високою чистою любов'ю». (слайд 19).

  Але невдовзі стосунки між ними зіпсувались. Лікар Нікольський почав докучати пані Агаті глузуванням з приводу її спільних прогулянок із Шевченком. Вона перестала виходити на ці зустрічі, і це поета образило. «Картярка, нічого більше», — так охарактеризував він у листі колиш­ню свою «благодать Божу». Платонічний роман скінчився.

Ведучий 1

Ми заспівали, розійшлись

Без сльоз і без розмови.

Чи зійдемося ж знову?

Чи заспіваємо коли? А може, й те...

Та де? Якими?

І заспіваємо яку?

Не тут і, певне, не такими!

І заспіваєм не таку! (слайд 20).

Ведучий 2

  Десять  років  солдатського  побуту  остаточно скалічили  особис-те життя  поета. Замість  вишуканого  товариства  нього  була  ком-панія  п’яних  офіцерів, замість вродливих  панянок  його  оточува-ли замурзані казашки.  Шевченку минав  44-ий  рік,  коли  новий  імператор  підписав  наказ  про  помилування, а він уже почувався страшенно  старим чоловіком.  Тарас ще  й відпустив собі бороду,  з якою справді скидався на старезного діда.
  Повертаючись до Петербурга, Шевченко на декілька місяців зупи-нився в Нижньому Новгороді.  І тут сповна відчув свою популяри-ність. Жінки з місцевого бомонду навперебій замовляли йому свої портрети, а художник оцінював їх прискіпливим оком(слайд21).

Учень 7.  Гостра душевна драма(1857 рік)

 Поет таки знайшов у Нижньому Новгороді дівчину своїх мрій. Вперше він побачив її на театральній сцені 13 жовтня 1857 року. 16-річна актрисочка Катя Піунова здавалася йому ідеалом жіночої вроди. (слайд 22).  Заради її театральної кар’єри  він викликав до Нижнього знаменитого актора Михайла  Щепкіна, і той впродовж трьох днів грав у спектаклях разом з нею. Він вблагав директора Харківського театру погодитися на умови актриси і зарахувати її до своєї трупи. Закоханий Шевченко зовсім втратив голову і готовий був полюбити усіх. 30 січня 1858 р. Шевченко їй освідчився і зробив формальну пропозицію батькам. Але зі згодою дівчина зволікала. Чекала позитивної відповіді з Харкова. Коли ж контракт був підписаний, посередництво поета стало їй непотрібним.
  Але молода актриса виявилася надто невдячною, а може, просто не наважилася  пов´язати своє життя з модним, але скандально відомим художником, який майже на тридцять років був старшим від неї. Врешті з 25-річним актором Максиміліаном Шмідтгофом вона переїхала у Казань, де й одружилися з ним. (Слайд23).

Ведучий 2

  Переживши гіркоту нерозділеного кохання, Шевченко продовжував пошуки молодої дружини в  Петербурзі. Він мріяв придбати кусочок землі біля Канева, збудувати хату з комірчиною і жити разом з вірною дружиною. "Без жінки і над самісіньким Дніпром, і в новій великій хаті, і з тобою, мій друже-брате, я буду на самоті, я буду одинокий", — писав 46-річний Тарас у листі до свого троюрідного брата Варфоломія Шевченка за рік до своєї смерті.
  До речі, однією з претенденток на шлюб із поетом була наймичка Варфоломія, Харитина Довгополенко.  Але 19-річна селянка вважала Тараса занадто великим паном. Брат Варфоломій писав: ”Харита стала грубіянкою, без спросу шляється, завела роман  з писарем”. Таким чином поета хотіли переконати в необачності такого шлюбу( Слайд24).

Учень 8. 

Біль і розчарування останніх років життя

Останнім коханням поета(1860р.) була ще одна молода, 19-річна дівчина — Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Вона була і гарна, і ніби ж розумна (вміла читати, писати). Ледарство, неохайність, корисливість Шевченкової обраниці Тарас Григорович сприймав за селянську простоту, жвавість і дотепність. Він був впевнений, що провиною всьому оте прокляте кріпацтво. А воля і достаток змінять Ликеру на краще! Починається останній самообман у житті поета. Та не судилося... ( Слайд25).

Ця любов обернулася моральною трагедією для поета. Вибір знову був невдалий – вільнонаймана служниця  петербургського дворянина О.Макарова Ликера не вкладалася в рамки жінки-невільниці. Це був пустоцвіт, пристосуванка, дівчина-метелик, який сам не знає, куди летить і чого хоче. Вона й близько не уявляла, з ким звела її доля.   Вітрогонка, вихована в умовах, коли пани дбали про красиву покоївку, а не про її мораль, Ликера жила за законами столичної прислуги.

  Коли Шевченко передав нареченій “Граматику” і хрест Ликерія запитала, що він коштує, а потім питає: “Де ж проба?” другим разом, коли Шевченко дав Ликері букет з польових квіток, то за кілька хвилин той букет валявся біля рундука. Коли ж Шевченко найняв нареченій квариру, забагла наймички... Але Тарас Григорович був настільки засліплений любов’ю, що й слухати не хотів найкращих друзів, які відмовляли  його побратися з Ликерою: “Хоч би і батько мій рідний встали з домовини, то я б і його не послухав”.( Слайд26).

Учень 9. 

Шевченко готувався до весілля( на початку 1860 року), справив Ликері якнайкращий і наймодніший одяг, купив перстень для шлюбу, а вона навідріз відмовилася виходити заміж, ще й жорстоко висміяла Тараса Григоровича.

 Та за життя вона й сама, мабуть, не раз каялася, що так зробила, що послухала співчувальників, які шепотіли: “Ти молода, вільна, гарна, а він старий, каторжник, проти царя”. У шлюбі з Яковлевим (чи то перукарем, чи торгівцем м’ясом) вона щасливою не була. Чоловік пив, бив. Лише в 1904 році, по смерті свого пиячка-чоловіка, Лукерія Яковлєва-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева.

   Відвідуючи меморіал, у книзі відгуків одного разу вона залишила розпачливий запис: “ 13 травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Подивись, подивись на мене, як я каюсь…". Але було вже запізно. Прикро, але справжня народна слава і жіноча любов прийшли до Тараса Шевченка тільки після його смерті.

 ( Слайд27).

  Кожного дня вдосвіта ходила Лукерія на Чернечу гору, молилася, плакала, просила: “Прости мене, Тарасе!” А сторож  гнав: “Іди, звідки прийшла!” Не йшла. Думала, хоч після смерті бути похованою коло Шевченка. Її заяву підняли на сміх. Тоді сама собі зробила присуд: купити клаптик землі під горою, в ногах Кобзаря, щоб бути там похованою.

  Ликера працювала білошвейкою, замовлень мала багато. і таки купила б той клаптик землі, але в господині, в якої мешкала Ликера, захворів син. Вдова тяжко побивалася над єдиною дитиною, і Шевченкова наречена не витримала: віддала заощаджені гроші на лікування. Син був врятований, а господиня на цвинтарі в Каневі купила два місця, де пізніше поховали і Ликеру, і її. Прожили Ликера Іванівна Полусмак-Яковлева довге, але трагічне життя (1840-1917).

  У  Каневі за кілька кілометрів від могили великого Шевченка спочиває його наречена, його останнє і найбільше кохання Розрив з останньою коханою боляче  вразив Шевченка, надломив його морально та фізично. ( Слайд28).

Учень 10

Ликері

На пам'ять 5 серпня 1860

                    Моя ти любо!Мій ти друже!

                   Не ймуть нам віри без хреста,

                   Не ймуть нам віри без попа

                   Раби! Невольники недужі!

                   Заснули, мов свиня в калюжі,       

                   В святій неволі! Мій ти друже,

                   Моя ти любо! Не хрестись,

                   І не кленись, і не молись

                   Нікому в світі! Збрешуть люде,

                   І візантійський Саваоф

                   Одурить! Не одурить бог,

                   Карать і миловать не буде:

                   Ми не раби його – ми люде!

                   Моя ти любо! Усміхнись,

                   І вольную святую душу,

                   І руку вольную, мій друже,

                   Подай мені. То перейти

                   І він поможе нам калюжу,

                   Поможе й лихо донести,

                   І поховать лихе дебеле

                   В хатині тихій і веселій. ( Слайд29).

Ведучий 2

У   листопаді місяці Тарас Григорович тяжко захворів. Він розумів, що Парка-пряха, богиня людської долі, ось-ось переріже нитку його життя, що ніякі Ескулапи (а лікували його дійсно найкращі лікарі того часу) не зможуть ні за які подарунки продовжити йому життя. 10 березня 1861 року у віці 47-ми років пішов із життя Т.Г.Шевченко.( Слайд30).

 Ось і підходить до завершення наша зустріч в літературній вітальні і мені б хотілося почути від вас:

ü що нового ви дізналися сьогодні про великого Кобзаря;

ü які риси характеру цінував Т.Шевченко в жінці;

ü який ідеал кохання поета та художника?

Ведучий 1

  Поступово вимальовується Шевченків ідеал кохання: єдинолюбство, щирість і повна відданість у почуттях, незрадливість у стосунках і велика-превелика ніжність закоханих. А який же ідеал коханої поета? Це зовнішньо гарна дівчина (жінка), неодмінно кароока, чорнобрива, з гнучким станом, легкою ходою. Шевченківська жінка - щира, лагідна, добра, жіночна, чисте джерело любові і розуміння.( Слайд31).

Підведення підсумків

Над Дніпром височить пам'ятник-велетень. Не заростають стежки до могили великого Кобзаря, все життя і творчість якого є зразком того, як справжній митець повинен своїм талантом служити народу. ( Звучить "Заповіт" Т.Шевченка у виконанні Б.Ступки)

Інтелектуальна гра

  Інтелектуальна гра для учнів 9 класів

                   «У клубі знавців української мови...»

Ведучий І

Доброго дня!

Сьогодні ми зібралися не випадково. На цьому тижні всі українці відмічають свято День слов’янської писемності та мови.

6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця".

 Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова!

До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова. Тому й називаємо це надбання рідна мова. Рідна, як мати, як Батьківщина, як усе найдорожче серцю.

Декламування ученицею поезії В. Сосюри «Рідна мова» («Юнакові»)

Ведучий ІІ

         Ми з вами присвячуємо своє інтелектуальному змаганні “У клубі знавців української мови...” саме Дню слов’янської писемності та мови.

Ведучий І

         Знання мовних скарбів, прилучення до духовного багатства народу – ось головне завдання нашого заходу, адже поповнювати наше українське суспільство ми повинні  освіченими та культурними людьми.

         Так давайте доведемо, що ми саме такі!!!

Ведучий ІІ

      Учасники нашого змагання повинні показати свої знання з української мови, літератури та народознавства.

Сьогодні у нашій грі беруть участь дві команди:

І команда «________________________» – 1 столом

ІІ команда «_______________________» – 2 столом

Капітан І команди «_________________»
Питання.

Капітан ІІ команди «________________»

         Перш, ніж ми почнемо змагання, я хочу ознайомити з його структурою. Складається воно з п’яти турів:

І тур – «Ти наше диво калинове, кохана материнська мова!»

ІІ тур – «Слово наше рідне».

ІІІ тур – «Бездонність мудрості народної».

ІV тур – «Народ скаже – як зав’яже».

V тур – «Знай, папери в житті – не химери».

         За 30 секунд ви повинні дати відповідь на поставлене питання. У разі неправильної відповіді відповідь дає на це питання друга команда.

Контролювати ваші відповіді буде компетентне журі. Сьогодні в його складі:

1.________________________

2.________________________

3.________________________

І тур– «Ти наше диво калинове,

               кохана материнська мово!»

1.     Скільки літер налічує сучасний український алфавіт? (33 літери).

2.     Дібрати до слова в’язати якомога більше однокореневих слів. (В’язка, в’язень, зв’язаний, зв’язок, розв’язування, зв’язківець, обов’язок, зобов’язання).

3.     Назвати слова, в яких уживається префікс прі-? (прізвище, прізвисько, прірва).

4.     Виправте помилку в словосполученні повістка денна (порядок денний).

5.     Підрахуйте кількість фонем у слові український. (11 фонем).

6.     Перекладіть словосполучення українською мовою: говорить на украинском языке. (Розмовляти українською).

7.     Замініть фразеологізм одним словом-синонімом: викинути з голови. (Забути).

8.     В якому випадку префікс з- змінюється на с-? (Перед приголосними к, п, т, ф, х).

9.     Назвіть незмінну частину мови? (Прислівник).

10.            Що називається виділенням найбільшою силою голосу найважливішого слова в реченні? (Логічний наголос).

ІІ тур – «Слово наше рідне».

Питання.

1.     Назвіть автора цих рядків.

Зажурилась Україна,

Бо нічим прожити:

Витоптала орда кіньми

Маленькії діти… (автора немає, УНТ).

2.     Назвіть прізвище возного з української опери «Наталка Полтавка»

    І. Котляревського (Тетерваковський).

3.     Назвіть ім’я матері Наталки з відомого усім твору І. Котляревського (Горпина).

4.     Хто написав «Повість врем’яних літ»? (Нестор Літописець).

5.     Розшифрувавши цей вирази, ви згадаєте прислів’я, які використані у байці П. Гулака-Артемовського «Пан та Собака» (Хч врть – крть, хч крть-врть, тб хч в чрпчк смрть – Хоч верть-круть, хоч круть-верть, а тобі хоч в черепочку смерть.)

6.     Розшифрувавши цей вирази, ви згадаєте прислів’я, які використані у байці П. Гулака-Артемовського «Пан та Собака» (З мй жт т мн й бт – За моє жито та мене й бито).   

7.     Як називаються невіршовані твори художньої літератури, написані нормами звичайної мови? (Проза).

8.     Визначте жанр твору

         В добрий час і друзі є, знайдеш їх багато,

         Хоч одного у лихий спробуй відшукати. (Епіграма, І. Максимович).

9.     Як називається вигадане ім’я, яке приймають письменники? (Псевдонім).

10.            Як називається поезія, поетичний твір невеликого розміру? (Вірш).

ІІІ тур – «Бездонність мудрості народної»

Питання

1.     Улюблена страва українців? (Борщ).

2.     Скільки днів святкують масляну? (Сім).

3.     На яке свято дівчата плетуть вінки з квітів та пускають їх по воді, спостерігаючи, як і куди вони попливуть? (Івана Купала).

4.     На яке свято українці готують дванадцять страв? (Вечеря).

5.     Яким святом, за народними прикметами, закінчується купальний сезон? (Ілля).

6.     Яке свято відмічають в один день із Днем студента? (Тетянин день).

7.     Улюблений продукт українців? (Сало).

8.     Як називається свято, в яке за народним повір’ям зима з літом зустрічається? (Стрітення).

9.     Назвіть з якими продуктами святкують в народі 1, 2, 3 Спас. (Мед, яблука, горіх).

10.            Народне свято, якому радіють усі слухняні діти. (Миколая).

ІV тур – «Народ скаже – як зав’яже»

    Багата й різноманітна творчість нашого народу. З вікових глибин зринає перед нами фантастичний світ казок. Загадкам властива насамперед метафоричність, що ґрунтується на спостереженнях над природою та побутом, а також стислість і чіткість викладу. Отже, загадки - це стислі поетичні твори, в основі яких лежить метафоричне запитання. Для того, щоб дати на нього відповідь, потрібно вміти зіставити життєві явища на основі їх спорідненості чи подібності. Іноді ця подібність обмежується кількома або навіть однією якою-небудь ознакою. Отже, розгадування вимагає не тільки певної суми знань, а й спостережливості, кмітливості, уміння бачити спільне в конкретному й абстрактному.

Питання

1.     Пригадайте першу частину прислів’я, друга частина якого звучить так: «… вода не тече» (Під лежачий камінь).

2.     Відгадайте загадку.

Біла рілля, чорне насіння,

Хто його вміє, той і розуміє,

Хто його знає, той і позбирає. (Книга).

3.     Пригадайте другу частину прислів’я

«Хто хоче більше знати, треба …» (Менше спати).

4.     Відгадайте загадку.

У носатого Івана

Одежина дерев’яна.

Він у чистім полі ходить

І по ньому носом водить. (Олівець).

5.     Пригадайте другу частину прислів’я: «Вік живи - …». (Вік учись).

6.     Пригадайте другу частину прислів’я: «За одного вченого…»(Дають десять невчених).

7.     Пригадайте другу частину прислів’я: «Книга вчить, як…» (На світі жить).

8.     Пригадайте скільки було людей: баба, 2 матері, 2 дочки і онука? (Три).

9.     Пригадайте першу частину прислів’я: «… - далі будеш». (Тихіше їдеш).

10.             Відгадайте загадки.

1.У вінку зеленолистім, у червоному намисті (Калина)

2. Колючий клубок прибіг у садок .( Їжак)

3.Стоїть пані, чепуриться, бо сто сорочок оділа (Капуста)

4.У воді купалася , а сухою зосталась. (Качка)

5.На дереві я родився в кожусі, кожух розірвався і я на землю впав (Каштан)

6.На городі молода пишні коси розпліта, у зеленії хустинки золоті хова зернинки(Кукурудза)

7.По голові походила, гарну зачіску зробила (Щітка для волосся)

8.Рогатий, а не бик, пливе, а не качка (Місяць).

9.Тричі родиться, а тільки раз умирає. (Метелик)

10.Взимку чорне, а навесні зелене, а восени жовте. (листя)

11.Ні в огні не горить, ні у воді не тоне (лід)

12.Впала стрічка через річку, поєднавши береги (Міст).

V тур – «Знай, папери в житті не химери»

Питання

1.     Як називається документ, який виражає довіру особі при здійсненні певних юридичних дій, а також з метою одержання грошових коштів? (Доручення).

2.     Як одним словом називають життєпис певної особи, написаний нею самою? (Автобіографія).

3.     Як називається офіційний документ, що адресується установі або посадовій особі і містить прохання чи пропозицію? (Заява).

4.     Назвіть короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції. (Конспект).

5.     Як називається науковий чи публіцистичний твір невеликого розміру в журналі, газеті та ін. (Стаття).

6.     Як називають розмову двох або більше осіб? (Діалог).

7.     Як називається попередня форма запису прочитаного? (План).

8.      Назвіть документ, в якому фіксується хід обговорення питань і рішення, прийняті колегіальними органами на зборах, нарадах, конференціях тощо. (Протокол).

Ведучий ІІ

А зараз інтелектуальні завдання для залу. Дати відповіді на питання, за кожну правильну відповідь ви отримаєте 1 бал, що може допомогти потім вашій команді.

1.Розділ мовознавчої науки, який вивчає звуки мови… /Фонетика/

2.Чий день народження 9 березня 1814 року? /Т.Г.Шевченка/

3.Хто автор поезій «Солов’їні далі, далі солов’їні», «Вода десь точить білий камінь»? /В.Сосюра/

4.Що таке лексика? /Всі слова мови, або словниковий склад мови/

5.В якому році було перше видання «Кобзаря» Т.Г.Шевченка? /1840/

6.  Те, що слово означає…/Лексичне значення/

7.Розділ мовознавства, який вивчає слово, його значення і походження… /Лексикологія/

8.Слова з протилежним лексичним значенням…/Антоніми/

9.Дієприкметник із залежними словами…/Дієприкметниковий зворот/

10. Додаткове значення слова, яке виникає на основі уподібнення предме-тів…/Переносне/

11. Назвіть автора творів «Не високо мудруй», «Каменярі», «Захар Беркут»?І.Я.Франко/

12. Розділ мовознавства, який вивчає правила написання слів…/Орфографія/

13. Самостійна частина мови, що вказує на предмет, його ознаку чи кількість, але не називає його…/Займенник/

14. Розмова двох осіб…/Діалог/

15. Речення, яке має дві і більше граматичних основ…/Складне/

16.Хто автор повісті «Микола Джеря»? /І.Нечуй-Левицький/

17. З якої казки загадка: «Що в світі найситніше, наймиліше, найпрудкіше?» /«Мудра дівчина»/

18.Частина слова без закінчення? /Основа/

19. Частина мови, яка позначає предмет і відповідає на питання хто? що? /Іменник/

20. Розділ мовознавства, який вивчає частини мови…/Морфологія/

21. Інфінітив—це…/Неозначена форма дієслова/

22. Образ людини в художньому творі…/Персонаж, літературний герой/

23. Що буває кількісним і порядковим? /Числівник/

24. На які групи поділяються всі звуки? /Голосні і приголосні/

25. Хто автор поезії, що стала піснею «Чуєш, брате мій, товаришу мій»? /Б.Лепкий/

26. Яке слово зайве: співаючи, допомагати, вивчають, сприяти.

27. Новоутворені слова та вислови мови…/Неологізми/

28. Уривок із художнього твору…/Епізод, фрагмент/

29. Слова, різні за звучанням та написанням, але близькі чи однакові за лексичним значенням…/Синоніми/

30. Опис зовнішності людини…/Портрет/

31. Члени речення, які характеризують предмет з одного боку, відповідають на одне і питання і відносяться до одного і того ж слова…/Однорідні/

32. Речення, що має одну граматичну основу…/Просте/

33. Частина слова, що знаходиться перед коренем…/Префікс/

34. Хто автор п’єси «Сто тисяч»? /І.Карпенко-Карий/

35. Розділ мовознавства, що вивчає правила вимови…/Орфоепія/

36. Слова, однакові за звучання, але різні за лексичним значенням… /Омоніми/

37. Яке слово зайве: відбитий, теплий, легкий, зимовий?

38. Співзвучні закінчення рядків у вірші…/Рима/

39. Скільки букв в алфавіті української мови? /33/

40. Обстановка дому чи садиби…/Інтер’єр/

41. Яке слово зайве: другий, третій, інший, четвертий?

42. Дієприслівник із залежними словами…/Дієприслівниковий зворот/

43. Ким мріяв стати Т.Г.Шевченко? /Художником/

44. Незмінна значуща частина слова, що стоїть після кореня…/Суфікс/

45. Розділ мовознавства, який вивчає знаки письма…/Графіка/

46. Слова та вислови, що використовуються в переносному значенні в худож-ній літературі…/Тропи/

47. Службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні і реченні…/Прийменник/

48. Яке слово зайве: п’ятьма, дев’ятьма, чотирма, шістьма?

49. Художнє означення…/Епітет/

50. Два слова, серед яких одне головне, а друге залежне…/Словосполучення/

51. Обман почуттів, дещо уявне, мрія…/Ілюзія, міраж, марення/

52. Яке слово зайве: десь, дехто, дещо, дечий?

53. Як називається людина, яка відправляє лист?

54. Автор твору, який не називає свого імені…/Анонім/

55. Як називали мандрівних співців-поетів за часи Т.Г. Шевченка…/Лірники, кобзарі/

56. Самостійна частина мови, що називає ознаку дії, ознаку предмета, ознаку іншої ознаки…/Прислівник/

57. Змінна частина слова…/Закінчення/

58. Хто автор творів «Грицева шкільна наука», «Фарбований Лис»? /І.Я.Франко/

59. Самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета за дією і відпові-дає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? /Дієслово/

60. Опис картини природи, частина реальної обстановки, в якій розгортається дія? /Пейзаж, літературний пейзаж/

61. Розділ науки про мову, що вивчає правильне вживання розділових знаків?/Пунктуація/

62.Як називається художній прийом перенесення властивостей істот на явища неживої природи? /Персоніфікація/

63.Слово—не полова, а язик…/не помело/.

64.Вола в’яжуть мотуззям, а людину…/словом/.

65.Удар забувається, а слово…/пам’ятається/.

66.Шабля ранить голову, а слово…/душу/.

67.Від теплого слова і лід…/розмерзає/.

68.Хто мовчить, той двох…/навчить/.

69.Дурний язик голові не…/приятель/.

70.Добре слово краще, ніж…/готові гроші/.

(збірник «Інтелектуальні ігри на уроках УМ і Л с. 281-282»)

Ведучий І

Слово журі (підсумки конкурсів).

- Перш ніж пролунає підсумок і визначиться переможець серед команд, я хочу сказати, що – це гра і, можливо, комусь сьогодні пощастило більше, але я закликаю вас здебільшого покладатися на свої знання, збагачувати їх, більше читати, поповнювати словниковий запас, бути грамотними.

- Яка ж із команд показала найкращий результат?

- Слово надається журі.

- Підведення підсумків гри.

Брейн-ринг з мови

Мовно-літературний брейн-ринг до Дня української писемності та мови

між командами 9-А класу

Тема. Мова  – втілення думки

Мета: розширювати і збагачувати знання учнів про мову та літературу; формувати в учнів розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розвивати навички застосування знань з мови та літератури на практиці; пам'ять, увагу; виховувати любов до рідної мови, бажання досконало володіти нею, пробудити почуття національної гідності.

Хід проведення заходу

         І. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми заходу.

ІІІ. Проведення  брейн-рингу.

1.     Вступне слово вчителя.

         Доброго всім дня! Сьогодні ми зібралися з нагоди святкування Дня української писемності та мови. Це свято в Україні щорічно відзначають                   9 листопада, починаючи ще з 1997 року після підписання Указу Президентом України. Тому зі святом усіх вас – шанувальники рідного слова!

         З часу винайдення писемності фактично розпочався період розквіту історії людства, тому що стало можливим не тільки передавати  усно мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі, тобто у писемній формі.

Перші ж спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку, як відомо, це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим же попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

Тому ми зібралися в цьому залі, щоб ще раз переконатися в тому, що українські школярі люблять і шанують рідну мову. А зробимо ми це у формі літературно-мовного брейн-рингу між командами 8 і 9 класів. Привітайте учасників!

Брейн-ринг проходитиме у кілька конкурсів. Правильно відповідаючи на питання, виконуючи різні запропоновані завдання, команда отримуватиме бали. Переможе та команда, яка набере найбільшу кількість балів.

За перебігом конкурсів буде слідкувати наше вельмишановне журі.

Перебіг конкурсів.

1.    Конкурс  «Розминка» -  6 б.

Вчитель. Це конкурс, де ви зможете продемонструвати свої знання  з рідної мови та літератури. По черзі кожній команді я буду задавати питання з мови та літератури, а ви, порадившись декілька секунд, маєте дати відповідь. Кожна правильна відповідь принесе команді 1 бал. Всього – 3 питання з мови та 3 питання з літератури.

Питання з мови:

І команда

1) Назвіть останній відмінок української мови. (Кличний)

2) Перекласти українською мовою слово «хрустальный». (Кришталевий)

3) Другорядний член речення, що відповідає на питання непрямих відмінків. (Додаток)

ІІ команда

1)    Скільки звуків в українській мові? (38)

2)    Що означає фразеологізм «як сніг на голову»? (Несподівано)

3)    До якого роду належить іменник сирота? (Спільного)

Питання з літератури:

І команда

1)    Як називається святковий хліб на весіллі? (Коровай)

2)    Як називається напруженіша, найемоціональніша частина художнього твору? (Кульмінація)

3)    Хто підніс на світовий рівень українську літературу? (Т. Шевченко)

ІІ команда

1) Твір, у якому в хронологічному порядку розміщені певні історич­ні події. (Літопис)

2) Хто є автором слів «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине...»? (Т. Шевченко)

3) Продовжіть ряд основних етапів весілля: заручини, сватання, запросини… (коровай, гільце, дівич-вечір, саме весілля, покриття, циганщина)

2. Конкурс «Чий це портрет?» - 3 б.

Відгадати, хто з письменників та поетів зображений на портреті? З творчістю цих відомих людей ви знайомі з попередніх класів.

Кожна правильна відповідь – 1 бал.

(Учитель кожній команді по черзі пропонує відгадати письменника або поета, зображеного на портреті. Кількість портретів – по 3 кожній команді.)

Слово журі (Підведення підсумків двох конкурсів)

3.Завдання для вболівальників: відгадати мовні загадки-жарти.

-         З чого починається день? (Зі звука д)

-         Що має болото, менше — море і зовсім не має річка? (Звук О)

-         До якого імені потрібно додати одну літеру, щоб дістати крупу?   (М + Анна)

-         Як можна із буряка зробити бурю? (Відкинути звук к)

-         Якою частиною мови може бути слово КОСИ?  (Іменник, дієслово)

-         Три зайця. Скільки у зайця вух? (два вуха.)

-         Хоч не риба, але є  і в Дніпрі, і у Десні, і у Дінці? (Звук д)

-         Як записати слово «робота» п’ятьма літерами? (Праця)

-         У якім числі стільки ж цифр, скільки букв у його назві? (Сто – 100)

-         Якого маленького коника треба поставити між двома однаковими займенниками, щоб отримати назву країни? (Я+поні+я)

4.Конкурс «Битва капітанів» - 5 б.

         I команда

 1. Якою частиною мови виступає головне слово у словосполученні високо в небі? (Прислівником).

2. Скільки складів у слові рівняння? (3)

3. До якої відміни належить іменник листоноша? (До першої).

4. Який корінь у слові перебігти ? (Біг).

5. На які три групи поділяються числівники за будовою? (Прості, складні і складені).

II команда

1.Числівник сто п’ятдесят перший в місцевому відмінку. (На сто п’ятдесят першому).

2. Що означає фразеологізм пустити півня? (Підпалити).

3. Який розділовий знак ставимо перед однорідними членами речення після узагальнюючого слова? (Двокрапку).

4. Яким способом утворений прикметник карпатський? (Суфіксальним).

5. До якої відміни належить іменник мати? (До третьої).

5. Конкурс «Хто швидше?» – 4 б.

         Кожному з учасників команди дістанеться якась літера. Перша частина цього завдання - якомога швидше розташувати літери своєї команди у алфавітному порядку (2 бали), друга частина - із цих літер скласти слово і розтлумачити його     (2 бали).

І команда

ПІСНЯ     ( І, Н, П, С, Я)

Пісня – віршований музичний твір, призначений для співу.

ІІ команда

СЮЖЕТ   ( Е, Ж, С, Т, Ю)

Сюжет – система пов’язаних між собою подій, у процесі розвитку яких розкриваються характери персонажів.

Слово журі. (Підбиття підсумків двох останніх конкурсів)

6. Конкурс «Редактор» - 5 б.

Завдання цього конкурсу: відредагувати подані речення. Але на відмінну від попередніх конкурсів, відповідь слід давати не колективно, а індивідуально. Тобто кожному з учасників команди буде зачитане своє речення і відповідно й відповідь буде давати той учасник, якому воно адресоване.

Речення:

1)    У мовознавчому турнірі приймали участь учні 7 класу. (У мовознавчому турнірі брали участь учні 7 класу)

2)    Більша частина учнів не виконала домашнє завдання. (Більшість учнів не виконала домашнє завдання)

3)    Урок розпочинається в 8 годин. (Урок розпочинається о 8 годині).

4)    Закрий вікна, бо сквозняк. (Закрий вікна, бо протяг).

5)    Я приніс свою автобіографію, як ви і просили). (Я приніс автобіографію)

6)    Дніпро - сама більша річка України. (Дніпро – найбільша річка України).

7)    Дошку вимили чистою тряпкою. (Дошку вимили чистою ганчіркою).

8)    Напротязі місяця слід пройти медичне обстеження. (Протягом місяця слід пройти медичне обстеження)                           

9)    У серпні місяці народився Іван Франко. (У серпні  народився Іван Франко).

10) У лікарні є вільна вакансія терапевта. (У лікарні є  вакансія терапевта.)

7. Конкурс  «Всезнайко» - 5 б.

Прошу від кожної команди вийти по одному представнику. Завдання:  продовжити зачитані мною  прислів'я та приказки.

Наприклад, Слово – не горобець, … (вилетить – не впіймаєш).

Для І учасника:

1)    Під лежачий камінь … (вода не тече).

2)    Наука в ліс не веде, …(а з лісу виводить).

3)    Не кажи не вмію,…(а кажи навчусь).

4)    Здобудеш освіту, …- (побачиш більше світу).

5)    Птицю можна пізнати по пір'ю, а … (людину по мові).

Для ІІ учасника:

1)    Праця чоловіка годує, а … (лінь марнує).

2)    Вченому світ, а … (невченому тьма).

3)    Як голова сивіє, то … (чоловік мудріє).

4)    Хто мови своєї цурається, хай … (сам себе стидається).

5)    Більше діла — … (менше слів).

8.     Конкурс «Домашнє завдання» - 5 б.

Команди по черзі демонструють виконання домашнього завдання (Виконання української пісні (1 куплет + приспів) та інсценізація до цієї пісні).

Виконання пісні – 2 б.

Інсценізація – 3 б.

ІУ. Підведення підсумків.

1.     Слово журі. (Нагородження грамотою команди-переможця.)

2.     Заключне слово вчителя.

        Дорогі друзі! Ось і підійшло до кінця наше літературно-мовне змагання. Ви всі показали свої знання, хтось краще, а хтось трошки гірше.

         Та пам’ятайте завжди про те, що справжня людина виростає саме з любові до рідної матері, до родини, до рідного краю, до рідної мови та культури. Нехай же вивчення мови стане для вас  черговою сходинкою до майбутніх успіхів, до самоствердження.

         Отже, користуйтесь рідною мовою, плекайте, шануйте цей найдорожчий скарб! Я бажаю Вам всім успіхів у вивченні української мови та літератури, натхнення і наснаги в навчанні!

Мовно-літературний брейн-ринг  «Мова – втілення думки»

№ п/п	Назва конкурсу	Оцінювання конкурсу	І команда	ІІ команда
1.	Конкурс  «Розминка» (відповіді на питання з мови та літератури)	Кожна правильна відповідь – 1 б. Максимум – 6 б.
2.	Конкурс «Чий це портрет? (відгадати письменника)	Кожна правильна відповідь – 1 б. Максимум – 3 б.
3.	Завдання для вболівальників	Кожна правильна відповідь – 1 б. Максимум – 5 б.
4.	Конкурс «Битва капітанів» (відповіді на запитання із запропонованих категорій)	Кожна правильна відповідь – 1 б. Максимум – 5 б.
5.	Конкурс  «Хто швидше?»  ( І час-тина конкурсу – розташувати літери у алфавітному порядку; ІІ частина – скласти із поданих літер слово та розтлумачити його )	І частина – 1 б. ІІ частина – 2 б. Максимум – 3 б.
6.	Конкурс «Редактор» (відредагувати речення)	Кожна правильна відповідь – 1 б. Максимум – 5 б.
7.	Конкурс «Всезнайко» (продовжити прислів’я)	Кожна правильна відповідь – 1 б. Максимум – 5 б.
8.	Конкурс «Домашнє завдання» (виконання пісні + інсценізація)	Виконання пісні –2б Малюнок – 3 б. Максимум – 5 б.
		ВСЬОГО:

Проект Чарівний світ казки

Казки 5-А 

ЗМІСТ

Арнаутова Анастасія. У країні талантів…………………………..4

Васенко Станіслав. Малюнок-зцілення…………………………...6

Корнелюк Дар’я. Чарівний бал……………………………………7

Ковальська Валерія. Країна Музики………………………………8

Коновалюк Дар’я. Казковий світ танцю…………………………10

Легойда Софія. Царство талантів………………………………...11

Ляшук Вероніка. Королева бальних танців……………………..13

Мацкевич Аліна. Цар Віршомов………………………………....15

Мельник Ольга. Талант до танцю………………………………..17

Молоканова Вероніка. Диво-танець принцеси………………….18

Музика Владислав. Казкові зимові канікули…………………....19

Новицька Діана. Мелодія-звернення до серця………………….25

Панасюк Вадим. Мрія…………………………………………….28

Севастьянова Ольга. Чарівна Лакдуя…………………………....29

Ільчук Софія. Країна малювання………………………………...32

Тищук Вікторія. Чарівна країна……………………………….....34

Харітонова Вероніка. Неймовірні пригоди Крапочки………….35

Цвень Софія. Найкращий талант………………………………...37

Чайка Дар’я. Країна Танцюванія………………………………....39

Арнаутова Анастасія

У  КРАЇНІ ТАЛАНТІВ

В одному королівстві жили-були люди. Але жителі не прості, а  талановиті. Одні вміли танцювати, другі - співати, треті - грати на музичних інструментах.

Але були такі, яким одного таланту не вистачало. Вони хотіли більше і більше. Як, наприклад,  дівчинка Настуня. У  неї, як вона вважала, не було здібностей, тому й вирішила йти до найголовнішого Короля, щоб  попросити таланту. Так робили всі в цьому королівстві.

 Дорога до королівства  була нелегкою. Потрібно долати  гори,  йти полями, лісами, ріками. Дівчинка вже доходила до річки, як раптом вискочило дивне створіння. Це був гном, який сказав: «Щоб пройти через мій міст, тобі треба відгадати мою загадку. Що на світі всіх миліше?» Настя подумала і сказала, що це сон. Гном вигукнув: «Це правильна відповідь! Проходь через міст!» І дівчинка пішла далі. Іде-іде вона, а попереду великий дрімучий ліс. Стоїть Настя і думає, як через нього пройти, адже він такий великий, а дівчинка така маленька. І тут пролітає над нею зграя чарівних птахів. І Настуня почала їх кликати:«Ей  ви, летіть сюди, допоможіть, будь ласка, мені». Птахи спустилися до неї і запитують: «Чого тобі треба, дівчинко?»  А вона відповідає: «Перенесіть мене, будь ласка, на своїх крилах на другий бік цього лісу, бо ліс великий, а я така маленька». Птахи погодилися допомогти і перенесли її на другий бік. Настя їм подякувала і пішла далі.

Ось уже видніється замок Короля. Настуня ближче підійшла до воріт і вони відразу відчинилися. Дівчинка зайшла в середину – там було все казкове і блискуче. Вона наблизилася до трона Короля і ввічливо звернулася:

- Дорогий Королю, я  хотіла б отримати свій талант. Допоможи мені, будь ласка.

-  Добре, я тобі допоможу. А яким ти бачиш свій талант, що ти вмієш робити? – запитав володар країни.

- Я вмію танцювати, – каже дівчинка.

- Ось тобі перший талант, - сказав Король.

-                     Вмію робити іграшки своїми руками, – невпевнено сказала Настя.

-                     Ось тобі і другий талант, - каже Король.

-                     А ще я знаю англійську мову, – вигукнула дівчинка.

-                     Чудово, це твій третій талант, - захоплено сказав Король. - Ти дуже талановита дівчинка, Настуню, адже  маєш багато талантів, не розгуби їх, а плекай і розвивай!

І в цю мить Настя прокинулася. Це був дуже гарний сон, вона розповіла його своїй мамі. А ненька їй каже:«Цей сон дуже правдивий, бо ти в мене і справді талановита донечка». І Настя з усмішкою пішла до школи.

       Васенко Станіслав

МАЛЮНОК-ЗЦІЛЕННЯ

Жили–були листок паперу, олівець, пензлик і фарби. Усі вони мешкали у великому казковому будинку, але ніколи не були друзями!!!

         Одного разу до їх оселі завітав старець. Він розповів їм дуже незвичайну  історію про дівчинку, яка має дивне захворювання. Лікували її всі заморські лікарі – ніхто не знає причини її хвороби. Може врятувати дівчинку лише диво. І це диво – чудотворна і дуже красива картина, яка буде  намальована з душею і зможе зцілити цю юну красуню.

         Усі мешканці будинку  дуже засмутилися, вони  міркували, як врятувати дівчинку? Тоді листок сказав:«Давайте ми об’єднаємося і намалюємо картину,  яка врятує життя». Усі погодилися, а листок зрозумів, що він віддасть  своє вільне життя, щоб врятувати інше. І він погодився на це.             

         Вони об’єдналися і розпочали роботу над малюнком. Кожен займався своєю справою, вони дуже поспішали. Малювали  осінь, дерева, листя, сонце, радість, життя.

    Коли дівчинка побачила цей малюнок, він наче вдихнув у неї нове життя, зціливши її своєю добротою, чистотою, вірою, добром і радістю.

     Корнелюк Дар’я

ЧАРІВНИЙ   БАЛ

Жила-була собі дівчинка Даринка,  ходила до школи,  займалася танцями, але в неї не одразу все виходило і це її дуже засмучувало.

Аж тут одного разу чи то уві сні, чи наяву  потрапила вона до чудернацької країни, де всі танцювали. Спробувала дівчинка й собі, але нічого не вийшло. Вона засмутилася і заплакала. Раптом до неї підійшла жителька країни, вона запросила Даринку на  чарівний танцювальний  бал, який мав ось-ось розпочатися...                                               

Дівчинка хотіла вже було відмовитися, але незнайомка їй розповіла чудернацьку історію про те, що раніше їх країна навіть не мала назви, та й ніхто в ній не вмів танцювати, але одного разу Королева побачила, як маленькі метелики бавляться та кружляють, ніби виконують якийсь танок. Після цього у неї виникла ідея спробувати навчитися танцювати  всім королівством і  видала наказ, щоб усі  займалися танцями. Саме з тих часів країна отримала назву Країна Танцю. Закінчила свою розповідь незнайомка - і вони опинились ніби у казці. Навкруги лунала музика, всі танцювали, як на балу, виконуючи різні танцювальні па, пліє та інші рухи, які були знайомі Даринці, і її ніжки почали виконувати їх самі, дівчинка навіть не одразу зрозуміла,  що  вона танцює. Коли музика стихла, до неї підійшла в ошатному вбранні  супутниця, з якою вона потрапила сюди,  і тут Даринка зрозуміла, що це ніхто інший, як сама Королева, яка  звернулась до неї: «Ось бачиш, ти все можеш, тільки трошки більше зусиль та наполегливості.   І   не забувай: розпач і сльози – не найкращі порадники».                                                                                                                                                                                                     І тут Даринка  отямилася, все довкола було таким рідним та дорогим, адже вона була вдома. «Що ж це було???» -  запитала вона себе.

Після подорожі до Країни Танцю Даринці все вдавалося, не можна сказати, що було легко, але вона завжди пам’ятала настанову Королеви.

      Ковальська Валерія

КРАЇНА МУЗИКИ

Одного разу Валерія грала на фортепіано. Вона захоплююче  насолоджувалася тим, як ноти одна за одною ллються, наче водоспад.

 І раптом дівчинка почула, що позаду неї хтось тихенько зашепотів. Валерія повернулася і здивувалася: перед нею стояли дві принцеси - Мажор і Мінор. Вона впізнала їх, тому що про них  розповідали у музичній школі. Мажор запитала Валерію:

-                     А ти б хотіла потрапити до музичної країни?

-                     Так, - відповіла вона. - Але як?

-                     А ти знаєш, що у твоєму фортепіано  є вхід до цієї країни?

-                     Ні.

-                     Ну тоді ходімо.

   Валерія підійшла до фортепіано – і раптом зменшилася. Біля неї також стояли Мажор і Мінор. Мінор узяла ключі, і Валерія з принцесами почали швидко з’їжджати на нотах по нотній лінії. І ось вони потрапили в прекрасну країну музики. Там усе було таке чудове!

- Ходімо, ми відведемо тебе до палацу, у якому живе королева,-  сказала Мінор.

- Яка королева? - запитала Валерія.

- Ти що не знаєш найголовнішу королеву музики -  Гармонію? – зі здивуванням запитала Мінор.

-  Знаю, але невже вона королева?

- Так, звичайно, тим більше вона найголовніша, -  ще раз повторила Мінор.

- І ще у неї є багато слуг та придворних.

- Ми з Мажор, наприклад, найголовніші її помічниці.

- А потім іде Динаміка, а у Динаміки багато дітей. Це темп, тембр, забарвлення, форте, піано…

-        Мажор,  - перервала її Мінор, - годі вже розповідати, давай покажемо Валерії палац і познайомимо з королевою.

І ось вони взяли її за руку і повели до палацу.

  Коли Валерія зайшла в середину, усе було не таке, як буває у звичайному замку. Тут    довкола стояли гарні вази з квітами і бігали маленькі ноти. Валерія впізнала їх. То були цілі, половинки, четвертні, восьмі та шістнадцяті нотки сестрички. Валерія зачаровано дивилася на весь замок.

 - Потім ми тебе познайомимо з найголовнішими придворними, - сказала Мінор.

- А тепер ходімо до королеви, -  запропонувала Мажор.

І ось Валерію завели в головну залу, у якій на троні сиділа королева. Вона була одягнута у гарну сукню,  прикрашену нотками, у неї на шиї було надягнуто музичне намисто, а на голові сяяла гарна тіара. І ось королева запитала Валерію:

 - А ти б хотіла стати однією з принцес нашого палацу?

- Так, -  відповіла  дівчинка.

- Тоді покажи, що ти вмієш, -  сказала королева.

- Я можу зіграти вам п’єсу «Чотири полонеза».

 Валерія майстерно виконала твір, а королева подарувала їй тіару, сказавши: «Тепер ти принцеса».

І тоді придворні дали їй карету -  і щаслива музична принцеса поїхала в ній додому.

Коновалюк Дар’я

КАЗКОВИЙ СВІТ ТАНЦЮ

Жила була дівчинка на ім’я Дар’я. Вона росла слухняною та доброю до всіх. Понад усе дівчинка любила читати казки та танцювати східні танці. Читаючи нову казку, вона завжди уявляла себе на місці героїв: то була прекрасною дівою, то плавала у підводному царстві.

Одного разу, коли дівчинка лягла спати, їй приснився незвичайний сон. Її здалося, що вона потрапила у казковий світ. Навколо неї були дівчата, вбрані в ошатний одяг, грала східна пісня. До Дар’ї підійшов якийсь незнайомий чоловік і запросив дівчинку на сцену.        

 А на сцені стояла царівна, яка сказала юній красуні: «Якщо мені сподобається твій танець, то я тебе зроблю королевою, а якщо ні – то будеш моєю служницею». «Добре»,- відповіла дівчинка. І почала танцювати. Раптом з’явився на Дар’ї гарний блакитний костюм. Спідниця була пишною, а верх незвичайний, розшитий яскравим камінням. Царівна була у захваті від виступу та її вбрання. Коли дівчинка закінчила свій танець, їй усі аплодували.  А царівна зробила Дар’ю королевою східного танцю.

Дівчинка прокинулася, а на голові у неї золота корона. Тоді Дар’я зрозуміла, що її талант особливий.

         Легойда Софія

ЦАРСТВО  ТАЛАНТІВ

У тридев'ятому царстві,  де щодня траплялися якісь чудеса, жила-була одна дівчинка. Як для цього царства, то юна красуня була особлива, адже не мала жодного таланту, на відміну від інших мешканців цієї чудесної країни. Через це у дівчинки були постійно сумні прекрасні оченята, вона майже ніколи не посміхалася.

Якось дівчинка, яку, до речі, звати Софія,  вирушила на пошуки хоча б однісінького талант. Вперед у дорогу! Іде Софійка дорогами-стежками, поля змінюються лісами, а за ними блакитні, наповнені чудернацькими рибами озера. Дівчинка вже дуже втомилася. Аж ось вона помітила, що в напрямку до неї рухається якесь неймовірне створіння. О диво, Софійку підхопив рожевий пегас. Він майнув високо в небо. Соня мовчала кілька хвилин, а тоді сором'язливо запитала, куди ж  вони летять. Дивовижна істота відповіла, що прямують у царство талантів. Мрія дівчинки наближалася з кожним помахом крил чудо-коня. Нарешті Софійка щасливо посміхнулася і згодом заснула. Коли дівчинка розплющила очі, то переліт на пегасі вже закінчився і той мирно відпочивав в очікуванні, поки Соня прокинеться.

Опинилися вони в невеликому, але і не малому місті, там панував затишок і комфорт. Дівчинка роззиралась на всі боки. Погляд зупинився на трьох дверях, що були уквітчані ніжними казковими квітами і мали три такі таблички: «Танці», «Музика», «Образотворче мистецтво». Пегас запропонував  вибрати свій напрямок. Софійка без вагань обрала двері з назвою «ТАНЦІ».  Як тільки дівчинка прочинила двері, полетіли барвисті метелики, чарівні квіти і навіть цукерки, а за якусь мить перед дівчинкою виникли дві приємні усміхнені особи. Це були майстрині танцю! Вони забрали Соню із собою крокувати танцювальним шляхом.

Згодом Софія навчилася дуже гарно танцювати. А ті майстрині виявилися веселими та життєрадісними. Вони міцно подружилися. Софія зрозуміла, що у світі немає людей без таланту. Потрібно вірити в себе і все збудеться!

  Ляшук Вероніка

КОРОЛЕВА БАЛЬНИХ ТАНЦІВ

Була колись на світі країна  Баль–Тан.  Бідно жили тут люди. Мешканці не любили  бальні танці взагалі. Правителькою держави була  королева  Сум .

Одного разу до Баль–Тан прийшла  дівчинка на ім’я Ніка. Вона дуже любила танці, особливо бальні. Коли дівчинка танцювала,  на вулиці всі на неї дивилися і дивувалися: «Що  це  з нею?»  Королева підійшла до танцівниці та й запитала:

-                     Ти хто?

-                     Я Ніка.

-                     В підземелля її !

-                     Але що я зробила ?

Дівчину провели туди і закрили. У підземеллі стояла охорона. За гратами Ніка почала танцювати самбу – її улюблений танець. Один із  чоловіків пішов до королеви Сум розповісти про це, але у палаці нікого не було. Охоронець побіг та повідомив іншим  цю новину. Вони випустили Ніку і запитали:

-                     Що ми можемо для вас зробити, пані?

-                     А що  я особливого зробила ?

-                     Ви звільнили нас від королеви Сум. Вона не любить бальні танці.

І вони почали розповідати жахливу історію про королеву:

-                     Одного разу, коли її вибрали  правителькою,  Сум влаштувала бал і вона зламала ногу.

-                     Жах!  Але чому її так звати?

-                     Королеву так назвали тому, що після цього у неї настрій став поганий. Справжнє ім'я  Сум – Людмила Гонта.  Але зараз ви наша правителька.

-                     Чому?

-                     Ви гарна, весела, смішна і чудово танцюєте самбу. Пані  Ніко, коли відбудеться ваша коронація?

-                     Завтра опівдні.

-                     Добре.

Настав довгожданий день для Вероніки - її власна коронація.  Але Ніка  почала сумувати за Україною. І вона сказала:     

-                     Ви повинні вибрати нову королеву.

-                     Чому?

-                     Я повертаюсь до рідної країни.

-                     Але хто стане новою  королевою?

-                     Я скажу вам. Це Сум. Людмила робила все, щоб   ніхто не повторив її долю.

Скоро Люда стала королевою.  А  Ніка довго згадувала цю історію …

                  Мацкевич Аліна

ЦАР  ВІРШОМОВ

Жив-був цар, якого звали Віршомов. А знаєте, звідки походить це ім’я? Охоче вам розповім.

Одного разу володар ішов лісом і побачив зайчика, який кружляв біля дерева. Чоловік подумав:«Напевно,  там скарб».  І заходився викопувати яму.

У ній він побачив маленького гномика, який щось писав. Цар, не роздумуючи, запитав:

- Хто ти?

- Я – гномик Складалик,  – сказав чоловічок.

- А що ти складаєш? – спитав вельможа.

- Я пишу вірш.

- А що це таке? – поцікавився цар.

- Це така розповідь, тільки з римованими закінченнями.

- З римованими закінченнями… Я цього не розумію!

- Зачекай, зараз я тобі поясню. Казка – маска, гілка – білка. Спробуй ти. Наприклад, ма-ли-на…

- Ка-ли-на! – радісно вигукнув цар.

- Молодець! Давай спробуємо скласти вірш разом.

- Я згоден. Можна, я розпочну?

- Авжеж.

- У лісі сосновому десь під ялиною…

Гном захоплено додав:

-                     Їжак смакував лісовою ожиною…

-                     Оце так! Давай продовжувати.

-                     Назустріч йому вибігає вовчисько… - продовжує гном.

-                     Він має здорові, як пні, кулачиська.

Здивований цар пішов додому і продовжив писати вірші.

Вельможа так гарно римував слова, що цілісінькими днями  сидів у своєму палаці і списував цілі стоси паперу. Він добирав влучні рими і написав стільки віршів, що його підлеглі постійно видавали збірки, прикрашаючи палітурки дорогоцінними каменями.

Несподівано на володіння царя напали вороги. Їхня армія була дуже велика і гарно озброєна. Непідготовлені воїни царя не могли дати достойної відсічі. Наближалася неминуча поразка. Мешканці царства лили сльози і збирали свої пожитки.

Цар вирішив не здаватися до останнього і побороти ворогів своєю силою.

З–під його пера з’явилися на світ гнівні, сповнені ненависті до ворогів рядки.  Коли загарбники підійшли впритул до стін замку, цар вийшов до них і почав читати свої вірші:

Хто хоче скрізь чужим заволодіти,

Хто хоче світ війною загубити,

Той, знайте всі, від зброї і загине,

Хай ці слова, як правда, всюди линуть!

Чужинці, почувши правдиві слова, немов зачаровані, відступили з володінь. А люди, вражені силою творчості, прославляли свого володаря і співали радісні пісні.

З того часу царя називають Віршомовом. Чарівна сила слова зробила свою добру справу, і на його володіння ніколи не нападали вороги, бо боялися його віршів. А підлеглі Віршомова були настільки вражені побаченим, що і самі почали пробувати складати вірші. У декого  дуже добре виходило, але це вже зовсім інша казка…

         Мельник Ольга                          ТАЛАНТ ДО ТАНЦЮ

Колись давно в одному невеликому королівстві, де ніхто навіть не знав, що таке захоплення і таланти, жила одна дівчинка, яку звали Оля.  Вона дуже любила читати. В одній із своїх книг вона побачила одне дуже дивне словосполучення «талант танцювати». Згодом вона дізналася, що це вміння робити рухи під музику. Її настільки зацікавило це, що вона вирішила піти на пошуки таланту танцювати.

Оля йшла три дні і три ночі і дуже стомилася. На шляху було малесеньке містечко. Оля, не задумуючись, постукала в двері першої хати. На поріг вийшли старенькі дідусь і бабуся. Вони запросили дівчинку до оселі. За столом  Оля розповіла про свої пригоди і про те, чому вона вирушила в цю подорож. Тоді бабуся сказала: «Ти справді  хочеш танцювати?»  Оля, не задумуючись, сказала: «Так». Тоді бабуся встала з-за столу і почала щось шукати у старій скрині. Вона витягла з неї дерев’яну палицю і пробурмотіла щось собі під ніс. Вмить палиця стала різнокольоровою і з неї посипалися блискітки. Бабуся підійшла до дівчинки і доторкнулася до неї паличкою. На Олиних ногах опинилися нові черевички. Вона стала на пальці і почала танцювати. Дівчина  не знала, що робить, але їй це дуже подобалося.

Оля подякувала бабусі, але старенька сказала: «Я лише подарувала тобі нові черевички. Ти сама танцювала. Це був справжній талант».

Молоканова Вероніка

ДИВО-ТАНЕЦЬ ПРИНЦЕСИ

У тридев'ятому царстві, у тридев'ятому государстві жили собі король з королевою та була в них донька Вероніка. Вона була дуже гарна. У неї було золоте волосся та яскраві блакитні очі, мов небо. Принцеса дуже любила танцювати, але в неї була вроджена вада і вона кульгала на одну ногу. Батьки не дозволяли їй танцювати. Вероніка ходила ввечері гуляти, але насправді вона таємно танцювала.

        Дівчинка мріяла, що одного дня до неї підійде принц та запросить її на вальс, що прилетить фея і своїми чарами вилікує її… Але вона знала, що це ніколи не здійсниться. А саме тоді пролітала фея до свого будиночку і побачила, як дівчинка сумує, і почала за нею спостерігати. Вероніка не опустила руки. Вона старанно працювала. Танцювала при кожній можливості і мріяла, мріяла, мріяла...

        Наближався бал в честь Веронікиного дня народження.  Йшла підготовка, але принцеса не раділа, тому що знову буде сидіти у своєму кріслі і спостерігати, як її однолітки танцюють.

        День народження настав!!!   Квіти, вітання, музика лунали звідусіль. І ось настав вечір, бал, танці. Вероніка сиділа у своєму кріслі і сумувала. Неочікувано підходить до неї принц і запрошує її на вальс. Вона зашарілась, злякалася, але відмовити не могла. А саме тоді, коли принцеса вийшла танцювати, фея махнула паличкою і сталося чудо. ЇЇ вітром піднесло вгору і закрутило, а коли вона опустилася на землю, то впевнено і твердо стала на ноги. Вероніка взяла принца за руку і вони пішли танцювати вальс.

 Принцеса весь вечір танцювала без зупинки і не відпускала руку принца. І коли закінчився бал, вона сказала, що мрії збуваються, якщо в них вірити, трудитися і дуже цього бажати.

        Музика Владислав

КАЗКОВІ ЗИМОВІ КАНІКУЛИ

Зимові канікули в цьому році видалася просто казковими. Снігу випало стільки, що, здається, вистачило б і на три зими. Як же я просив святого Миколая, щоб він подарував нам сніг. Прокинувшись дев’ятнадцятого грудня о сьомій годині ранку, я відразу звернув увагу, що за вікном уже видно, хоча ще мали бути сутінки.

"Сніг випав!" - радісна думка стрімголов пронеслася  в голові. Підбігши до вікна, я побачив, що хурделиця, добре потрудившись вночі, не втомилась і продовжувала будувати нові кучугури снігу.

- Дякую тобі, святий Миколаю, за подарунок, - сказав я, підійшов до ікони Святителя та перехрестився.

Хуртовина не вщухала три дні і тільки двадцять другого грудня вирішила відпочити. За ці три дні наше місто замело так, що навіть моя бабуся сказала, що бачила стільки снігу ще тоді, коли була молодою.

- Хороший урожай буде, - сказала бабуся.

- Хороші канікули будуть, - відповів я. Вона всміхнулась і так ніжно погладила мене по голові, що я навіть відчув тепло її натруджених від тяжкої праці рук.

Ось  і настав перший день зимових канікул. Дії мої ще звечора були продуманими до найменших дрібниць. Я вмився холодною водою, почистив зуби та зробив зарядку, додавши навантаження на м’язи рук та ніг. Після сніданку я додатково випив склянку молока та з’їв булочку "Здоров’я". Мама здивувалася моєму подвійному апетитові та запитала:

- Чого це ти так натхненно снідаєш?

- Сили готую до марш-кидка, - відповів я на її здивування, - сьогодні планую об’їхати Лісопарк на лижах, тому і заряджаюся додатковими калоріями. Хлопці казали, що навколо Лісопарку вже лижня добре накатана.

Заграла телефонна мелодія і мама пішла до кімнати.

- Тобі з собою бутерброд зробити? - заметушилася бабця Люба.

- Ні, бабусю, дякую, він мене тільки відволікати буде!

- Та ось, візьми іконку святителя Миколая з собою, - сказала бабуся, - поклади її у внутрішню кишеню, вона тобі знадобиться.

"І навіщо мені ікона з собою?" – подумав .- "Я навіть на контрольну роботу її не беру. Та візьму, щоб бабусю не засмучувати. Бо бутерброди не взяв, то хоч ікону візьму."

Одягнувшись у спеціальний лижний костюм, я додатково натягнув шерстяний светр під горло, а замість пуховика легку  куртку і, тримаючи лижі, рушив на вулицю.

- Ніколи не бійся і думай про перемогу, - сказала бабуся і перехрестила свого онука.

- Бабуся, я ж не на змагання! - крикнув я їй, вибігаючи з дому. - Я просто покататися на лижах!

Як же гарно в засніженому лісі взимку! Так гарно, що бачиш красу не тільки очима. Ця краса проявляється і в тихесенькому лісовому вітерцеві, і в яскраво-свіжому змішаному запаху снігу та торішнього прілого листя, і в сонячних променях, які весело відбиваються на сніговій перині. Вдихаючи цей неповторний зимовий ліс, мимоволі переносишся з шумного та задимленого міста до якоїсь казкової країни. А як буває тихо в засніженому лісі! Ця тиша порушується лише далеким криком якоїсь невідомої пташки чи тріском гілки, яка не витримала на собі ваги снігової перини. У такому лісі мимоволі починаєш думати про казку...

"А що ж це за місце? Що за ліс? Я цього місця щось не пам’ятаю" -  заметушилися мої думки. Я вирішив оглядітись і, повернувши голову назад... похолов від жаху. Лижні позаду мене не було!

Жах заволодів мною повністю, і я мимоволі заплющив оці.

"Потрібно заспокоїтись та опанувати себе. Як мене вчила бабуся? У складній ситуації потрібно помолитися святителю Миколаю, він завжди допоможе!"

Я розплющив очі, але лижня позаду мене так і не з’явилася. Незважаючи на це, я відчув впевненість, опанував себе та заспокоївся. Раптом я почув якийсь звук. Він лунав далеко-далеко. Звук то з’являвся, то зникав. Пройшло ще декілька хвилин, і я зрозумів, що до мене наближається якийсь дзвіночок.

"Це ж зимові сани з дзвіночками!" - відразу здогадався я.

Сани з’явилися якось зненацька із-за дерев та запинилися біля самісіньких моїх лиж. Три великих білосніжних скакуни з довгими густими гривами, що спускались майже до землі, почали віддихуватися та сопіти, косо поглядаючи на мене. Я так зацікавився цими скакунами, що навіть не звернув увагу на того, хто управляв саньми, і тільки після того, як до мене звернулися по імені, я звернув увагу і на наїзника.

Я знаю: ви не повірите мені, я б і сам не вірив, якби особисто не бачив це на власні очі. За вуздечкою на санях сидів сніговик! Звичайнісінький сніговик, такий самісінький, як і ліплять його всі дітлахи, точно з таким довгим морквяним носом. Хіба що замість відра у цього була шапка-вушанка.

- Швидше, Владиславе, швидше сідай в сани! О-йо-йой! - гукнув сніговик.

"Може я сплю? Може це все мені сниться? А може це розіграш якийсь?" - думки змінювали одна одну.

- Ні, це не сон і не розіграш, - закричав сніговик, неначе прочитав мої думки, - і якщо ти ще прогавиш хоча б одну хвилину, то все пропало, все пропало! О-йо-йой!

Я інтуїтивно повірив йому та, знявши лижі, почав залазити в сани.

- Лижі бери з собою! О-йо-йой! Лижі бери з собою! - знову заволав сніговик.

Я набрався сміливості та запитав його:

- І чого оце ти кричиш постійно своє «О-йо-йой»?

- Чого кричу? Чого кричу? Та як же мені не кричати «о-йо-йой», якщо через дві хвилини відбудеться старт в лижній гонці, а я оце сиджу тут з тобою і відповідаю на дурні запитання.

Після цих слів він крикнув скакунам:

- Хутчіше дорогенькі! Хутчіше! О-йо-йой! - і коні, неначе машина часу, в ту ж мить перенесли нас на величезну галявину.

Спочатку мені здалося, що я потрапив на Олімпійські ігри. Тут було все: величезне табло, трибуни, глядачі, стояли спортсмени (тільки якісь дивні), майоріли різні прапори та плакати, лунали голоси.

Вгледівшись в глядачів, я оторопів. На трибунах стояли різні звірята та казкові істоти. Он лісовик з прапорцем із дубових листків, а он група білочок, які махають мені своїми лапками, а далі зо два десятка зайців, які підстрибували та вигукували моє ім'я. Були і непривітні погляди: два вовки шкірили на мене свої зуби та махали кулаками. Ще далі декілька гієн пищали та люто косили на мене своїми маленькими оченятами. Трибуни були просто переповнені!

Я подивися на сніговика. Той вже витягнув із саней мої лижі та закричав:

- О-йо-йой! Хутчіше! О-йо-йо! Тридцять секунд до старту!

- До якого ще старту? - запитав я.

- Владиславе, тобі потрібно неодмінно перемогти в гонці, - прокричав сніговик, - якщо ти не переможеш, то Різдва не буде!

Я похолов від його слів і зрозумів, що вибору в мене немає.

Десять! Дев’ять! Вісім! - почали кричати трибуни.

Я вдягнув лижі, перевірив кріплення та щосили стиснув лижні палки.

- Сім! Шість! П’ять! Чотири! - відраховували глядачі.

Я повернув голову на своїх суперників. Поряд зі мною стояли якісь страшнючі спортсмени. Вони були великими, з могутніми руками та ногами. В одного було два роги, а в другого три ока, третій хоч і був на одній нозі, та в нього було два крила. В одного ікла були такі страшнючі, що я спочатку подумав, що це дикий кабан на лижах. Всі вони були по- різному огидні та об’єднувала їх люта ненависть до мене. Таких лютих поглядів я ще ніколи в житті не бачив. Один із монстрів навіть облизнувся, і в нього по величезній нижній губі потекла слина. Мені стало моторошно, я відчув холод і сили почали покидати мене.

І тут я знову згадав бабусю! "Ікона святителя Миколая зі мною!" Як тільки я подумав це, холод відразу зник, а мої суперники навіть відхитнулись від мене. Я знову сконцентрувався і приготувався до старту.

- Три! Два! Один! СТАРТ!

Трибуни закричали так, неначе це був не лижний старт, а бій гладіаторів. Ми всі одночасно зірвались зі старту і почали боротьбу.

Після перших ста метрів я їхав восьмим. Старт у мене був не те що невдалий, просто решта учасників були настільки могутніми, що вони змогли відразу з легкістю відірватися від мене. Відстань між нами віддалялася і я зрозумів, що наздогнати суперників просто не в силі. Розпач напав на мене. Мені відразу подумалось, що Різдва тепер не буде... Різдва не буде через мене...А потім з’явилася віра і я почав втрачати темп і мої суперники все більше і більше віддалялись від мене. Раптом краєм ока я побачив на трибунах в руках маленького їжачка плакат з надписом:"Ніколи не зневірюйся і ти переможеш". Я відразу згадав бабусю і  святителя Миколая і мої груди заповнила така радість і віра в перемогу, що через хвилину я був уже шостим, а ще через дві - третім! Мої лижі несли мене так, начебто до них причепили якийсь міні-двигун! Другого суперника я обігнав за двісті метрів до фінішу і почав наздоганяти якогось монстра з трьома ногами і двома головами, який постійно озирався та дивися на мене своїми очима, повними ненависті, і готувався фінішувати першим. Гонка настільки виснажила мене, що я почав втрачати свідомість. Залишалося п’ятдесят метрів до фінішу, а моє відставання від триногого суперника складало всього декілька метрів. З останніх сил я дістав з внутрішньої кишені ікону святителя Миколая та поцілував її. В цей час триногий монстр повернувся до мене і, глянувши на ікону, почав несамовито верещати, його лижі заплуталися і двометровий гігант рухнув на сніг за два метри до фінішу. Як мені вдалося перетнути фінішну стрічку, я вже не пам’ятаю. Я тільки чув, як диктор оголосив, що перемогу в лижній гонці здобув Владислав! Залишки свідомості покинули мене остаточно і я вже не помітив, як великі білі крилаті плахи підхопили мене і неначе на руках кудись понесли.

Я прийшов до тями і побачив, що сиджу на пеньочку, схилившись до дерева. Потім почув трамвайний гуркіт, озирнувся навколо і зрозумів, що неподалік трамвайна зупинка Лісопарк. А де ж сніговик? Де ж ці страшнючі монстри, де дивні глядачі? Де всі? Це що, сон?

Сонце вже сідало за обрій і тіні почали видовжуватись. "Скоро смеркатись буде, потрібно до дому поспішати", - подумав я. З останніх сил я дійшов до дому. А ось і дорогий мій дім.

- Де це ти їздив так довго? - суворо спитав тато.

- Ми вже хвилюватися почали! - додала мама.

І тільки бабуся лагідно посміхнулася, підморгнула мені та сказала:

- Це мій онук, мій переможець повернувся.

 Новицька Діана

МЕЛОДІЯ-ЗВЕРНЕННЯ ДО СЕРЦЯ

Жила-була дівчинка Діана. Одного похмурого дня вона поверталася з музичної школи. Накрапав сумний дощик. Раптом здалеку дівчинка почула дуже гарну мелодію. Здавалося, що від її переливів день стає світлішим. Діана побачила, що попереду грає на скрипці вуличний музикант - старенький дідусь в потертому пальті.

- Що це за мелодія? - запитала дівчинка, підійшовши ближче. - Ви можете мене навчити її грати?

- Я можу дати тобі ноти, - відповів дідусь, - але по-справжньому зіграти її ти зможеш тільки тоді, коли музика лунатиме з твого серця.

Юна красуня нічого не зрозуміла, але подякувала дідусю, взяла листок з нотами і пішла додому. Увечері вона вирішила спробувати самій зіграти цю мелодію. Вийшла на балкон та почала грати. І тут почало відбуватися щось неймовірне. Після перших зіграних нот здійнявся вітерець. Він став підхоплювати і кружляти все навколо. Здавалося, що весь світ танцює в такт музиці. Дівчинка дуже дивувалася, але не переставала грати, просто не могла зупинитися. Коли мелодія стала збільшувати свій темп, посилився і вітер. Він став настільки сильним, що підхопив Діану і став піднімати над будинком. Її піднесло так високо, що будинок уже не можна було розрізнити серед  інших будівель, які здавалися з висоти іграшковими. Коли дівчинка пролетіла крізь хмари, дощ припинився, а над нею сяяло сонце.

Не відомо, скільки часу продовжувався цей політ, але коли вітер став опускати Діану, то вона побачила, що опинилася в місті, про яке ніколи раніше не чула. Воно все було наче з криги та снігу. Здавалося, що сюди ніколи не приходило літо. Опинившись на околиці, дівчинка пішла по вулицях цього міста. Вдивляючись у суворі похмурі обличчя мешканців, вона не зустрічала жодної привітної посмішки. Куди б Діана не пішла, скрізь її переслідував холод. Слизький, пронизливий, він перехоплював подих і витягав усе тепло. Здавалося, що холод дістає до самого її серця. Він був у всьому, що наповнювало це місто - вітер байдужості, протяги підозр, колючий сніг заздрощів, кучугури образ по кутках самотності. Чим далі дівчинка заходила в місто, тим більше вона замерзала. Ставало важко йти. Діана дуже втомилася. Але ніхто не запрошував її зайти в будинок погрітися і відпочити.

Дівчинка прийшла на центральну площу міста. Куди йти далі і що робити, вона не знала. Від розпачу на очі наверталися сльози. Шукаючи в кишені хустинку, Діана намацала щось. Це був листочок з нотами тої дивної мелодії, через яку вона тут опинилася.

Діана підняла скрипку і почала грати. Спочатку виходило погано. Замерзлі пальці не хотіли слухатися. Але звучання знайомої мелодії нагадало їй про рідний дім, її сім'ю, про рідних і близьких людей. Музика і спогади стали зігрівати дівчинку. І ось ноти струнко полилися над площею. Здавалося, що кожна нота луною озивається в серці скрипальки, наповнюється його теплом і лине далі по вулицях міста. Перехожі стали зупинятися і збиратися навколо дівчинки. Вона бачила, як щось відбувається з ними, змінюється всередині них. Музика торкалася їхніх сердець, на очах з'являлися сльози, а на обличчях посмішки. Вони вітали нових слухачів, які весь час продовжували підходити. Незабаром уся площа була заповнена людьми. Вони посміхалися, обнімалися, підспівували та підтанцьовувати під музику.

Раптом крига під ногами людей здригнулася і всю площу перетнула тріщина. Музика продовжувала линути, люди співали й танцювали, і з кожною новою нотою на кризі, що скувала місто, з'являлася нова тріщина. Лід розвалювався на шматки, звільняючи вулиці, будинки і серця людей.

Знову з'явився вже знайомий вітерець. Він був теплий і ласкавий, але під його легким подихом танули й зникали замети. Звідусіль було чути дзюрчання струмочків. Прямо на очах земля вкривалася пролісками і ніжною травичкою. Найбільше веселилися дітки, яким так не вистачало в житті світла, тепла і радості. Тоді мешканці навколишніх будинків винесли   на площу столи, принесли частування, солодощі, напої та влаштували святкове гуляння, яке продовжилося до пізнього вечора.

Вранці Діана прокинулася у себе вдома в своєму ліжку, але не пам'ятала, як і коли повернулася. Хоча пройшло вже багато днів, але коли вона згадує ці події, то не може зрозуміти, було це насправді чи лише казковий сон. Але назавжди вона запам'ятала: якщо хочеш, щоб тебе почули люди, звертатися до них має твоє серце.

        Панасюк Вадим

МРІЯ

Давним-давно жив собі хлопчик на ім'я Вадимко. Був він добрим сином і гарним учнем. Від раннього ранку до пізнього вечора хлопчик займався навчанням у школі, на тренуванні, допомагав  батькам. Так велося з року в рік. Але була у нього давня мрія. Дуже хотів стати великим футболістом і отримати кубок «Золотого м'яча».

Після важкого дня майбутній футболіст заснув. Йому приснилося, що він відточував удари, обмотував вигаданих суперників і важко тренувався. На полі викладав усі свої сили. І ось підійшов до хлопця найвідоміший у всьому світі футболіст з клубу «Реал Мадрид» на ім'я Крістіано Роналдо і каже:

- Я давно за тобою стежив, у тебе все вийде!

- Справді?– запитав хлопчик.

- Звісно,- відповів Роналдо,- ходімо зі мною. -  Я навчу тебе деяким таємницям.

- Ходімо,- погодився учень.

Улюблений гравець демонстрував Вадимкові свої секрети, підтримував учня, давав поради. Тренер подарував йому форму зі свого першого переможного турніру. Побажавши успіху у вирішальному турнірі, Роналдо зник. Наступного дня команда хлопчика грала у фіналі. На стадіоні, у прихованому місці, сидів відомий спортсмен. Настала вирішальна хвилина матчу. Вадимко взяв гру на себе, виконав обмотування, але тут його підбили. Призначили штрафний удар. Хлопець заспокоївся, зібрався з духом і щосили вдарив. Вболівальники піднялись і викрикнули: «ГО-О-О-О-Л!!!» Ще не мав хлопець такої радості.

 І ось наступив момент, якого ніхто не очікував. Сам Роналдо підійшов до Вадика і подарував йому точнісіньку таку форму, яка наснилась йому. Команду нагородили медалями і кубком, про які мріяв Вадим.

         Севастьянова Ольга

ЧАРІВНА ЛАКДУЯ

Жили-були дві подружки. Їх звали Оля та Аня. Одного весняного ранку дівчатка пішли гуляти в садок. І раптом… вони побачили прекрасні двері. Подумали трохи  і зайшли.

      Там була велика країна талантів. Жителі були дуже привітні і веселі. Дівчатка одразу побігли до танцювальної студії, яка мала назву «3z». Там танцювали хіп-хоп. Вони так задивилися на танцюристів, що не помітили, як до них підійшов якийсь дідусь. Він сказав, що країна називається «Лакдуя»,  їй вже понад 100 років. Подружки здивувались…як вони не бачили тих гарних дверей раніше? Але дідусь пояснив:  то не двері, а портал в країну. Він відкривається тільки тоді, коли поряд знаходиться якийсь особливий талант.

- То ми що особливі? - запитала Оля.

- Так, - відповів дідусь. - У кожного є свій талант, але ваш трохи відрізняється.

Поки вони розмовляли, до них підійшла одна з танцюристок Лія.

- Привіт, ви новенькі? - запитала Лія.

- Так, ми тут перший раз, - відповіла Аня.

- Якщо хочете,  я вам можу тут усе показати і розказати!

- Ми з великим задоволенням послухаємо і подивимося.

- Тоді в дорогу!

      Ідуть дівчатка і роздивляються навкруги, тому що все було дивне, незвичне для них:  дерева вкриті шоколадом, хатинки із печива, на автомобілях висять цукерки, а в річці не вода, а справжній запашний сік.

-                     Як гарно, - тихо сказала Оля Ані.

-                     Так, тут дуже все казкове, та мені тут подобається, - відповіла Аня.

-                     Але ми маємо повертатися додому, нас, напевно, шукають, - налякано сказала Оля.

-                     Не хвилюйся, ми тут не надовго.

У ту ж мить портал закрився. Дівчатка так перелякалися, що ніколи не повернуться додому, що аж заклякли. Але Лія їх заспокоїла. Вона сказала, що портал зачинився не надовго  і вони спокійно повернуться. Дівчатка зраділи.

-                     Ну ось ми і прийшли, - сказала Лія.

-                     Куди прийшли? - запитали подружки.

-                     До вашої кімнати, тут ви можете залишити свої речі.

-                     Але у нас немає речей, – сказала Аня.

-                     Справді? – здивовано запитала Лія.

-                     Так, ми тут не надовго, – відповіла Оля.

-                     Тоді ходімо, я вам дещо покажу.  Це центр Лакдуї.

Там був великий гарний кристал.

-                     Коли цей кристал потухне, то ми всі загинемо, – сказала Лія.

-                     А що то за маленькі феї навколо кристалів літають? – спитала Аня.

-                     Це хранителі кристалу.

-                     За нашою країною живе дуже злий чаклун, який хоче заволодіти Лакдуєю. А хранителі його захищають.

Дівчатка дуже уважно слухали кожне слово Лії і розуміли, наскільки важливий цей кристал. Та в ту мить злий чаклун пробрався повз охорону і наближався до кристалу. Оля побачила його перша і закричала:

-                     Ось він, ловіть його, ловіть!!!

Лія швидко накинулася на нього, а феї тим часом накладали захисне закляття кристалу. Та, на жаль, не встигли, чаклун кинув дрібний порошок на кристал та він погас.

Як довго плакали жителі Лакдуї, але подружки були відважні, вони підняли народ і створили дружню армію, щоб  наступного разу розірвати чаклуна і засвітити кристал.

Як гадалось, так і сталось - чаклун з’явився знову. Але армія була сильна, дружна, відважна. І народ все ж таки переміг злого чаклуна. Його навіки зачинили у в’язниці. А кристал засяяв ще краще. І жителі Лакдуї зажили довго і щасливо.

Дівчатка повернулися додому, але не розповідали про свої чудесії нікому. Ось такі пригоди трапилися в житті  Ані та Олі.

              Ільчук Софія

КРАЇНА МАЛЮВАННЯ

Одного разу, коли була ніч і Софійка спала, їй наснився дивний сон про те, як вона потрапила у чарівну країну Малювання. Там усе було дуже яскраве, ніби розфарбоване у різні кольори, але вони були ніби переплутані. Небо було зелене, а дерева - сині, вода була жовта, а хмари на небі - червоні. 

Раптом Софійка побачила хлопчика. Вона привіталася з ним та запитала, що це за такий дивний світ? Хлопчик відповів, що це чарівна країна Малювання. Усі жителі дуже полюбляють малювати і можуть навчити цій справі  тих, хто захоче.  Софійка неймовірно зраділа, бо навчитись гарно малювати – це була її заповітна мрія.  Вона одразу ж попросила хлопчика навчити її цьому мистецтву. І він без вагань погодився! 

Хлопчик привів Софійку до своєї художньої майстерні, де було багато різного начиння, що використовуються майстрами художньої справи. Вона довго розглядала картини, яких там було безліч. Кожна з них не була схожою на іншу, але всі вони  дуже цікаві й незвичайні. Хлопчик приготував для Софійки мольберт, фарби, пензлики і розпочав свій урок. Спочатку у Софійки не дуже добре виходило, але згодом її малюнки ставали кращими і кращими.

 Дівчинка навіть не помітила, як намалювала неймовірно яскраву і захоплюючу картину про чарівний казковий світ, у який потрапила. 
Хоча Софійка і перебувала уві сні, але вона чомусь чітко розуміла, що час минає  і вона от-от прокинеться. Дівчинка сказала, що їй вже час повертатися додому, що вона дуже вдячна за науку і що ніколи не забуде хлопчика і його чарівну країну Малювання. 

Коли вона прокинулася, то одразу ж узялася малювати і в неї виходили дуже гарні картини. А коли Софія підросла, то батьки її записали на навчання у художню школу, яка для неї стала справжньої чарівною країною Малювання. 
Коли дівчинка стала дорослою, то присвятила своє життя створенню картин і згодом стала відомим художником країни, у якій жила.

      Тищук  Вікторія

ЧАРІВНА КРАЇНА

   В одній  чарівній  країні  жила  собі  принцеса  Вікторія. Вона  дуже  любила  малювати   картини. За  Вікторією  наглядала  няня  Анна. На жаль, вона  була  дуже  злою  і  дівчинка  називала її Анікосса.

   Одного дня принцеса малювала  чарівним олівцем. Коли  дівчинка  завершувала картину, в кімнату  ввійшла зла  няня  Анна. Їй  не сподобалося те,  що  принцеса  малює і вона забрала  картину з собою. А поки  няня  несла шедевр  до  себе в кімнату, та картина  почала оживати. Анікосса зайшла в кімнату - і  там  утворився тунель, який    вів  у  цю  чарівну  картину.       

А в цей  час  Віка намалювала  ще  одну  таку  саму  картину  чарівним  олівцем. Коли  маленька леді увійшла в  кімнату, вона  просто  оніміла. Через деякий час дівчинка  стрибнула в тунель  й  потрапила  до замку, який  був  намальований  на  картині. У кімнатах  було  так  само,  як і в неї вдома. Потім  вона вийшла в сад, де росли квіти  всього  світу.  А  в  цю  країну  можна  було  попасти  тільки  майстерним  художникам й  добрим  людям.

До  принцеси  прилетіла  фея  й  дала  їй  чарівну  паличку  й    альбом. Дівчинка  малювала  чарівною  поличкою  свої  мрії. І  вони  всі  в  неї  збувалися. І  Вікторія  залишалася  Королевою  всіх  чарівних  картин.

     Треба  завжди  домагатися здійснення своїх  мрій  за  допомогою    улюблених  занять!

Харітонова Вероніка

НЕЙМОВІРНІ  ПРИГОДИ КРАПОЧКИ

     Жила-була крихітна молекула води. Її звали Крапочка. Вона була веселою і непосидючою. З нею завжди траплялися цікаві історії, а інколи навіть з присмаком магії.

     Якось одного літнього ранку Крапочка з сестрами-молекулами як завжди бавилася на поверхні великого блакитного ставка. Всі танцювали, стрибали, бігали один за одним. Усім було дуже весело.

     Раптом сонце на небі піднялося дуже високо і ранкова прохолода змінилася на нестерпну спеку. Вода в ставку дуже нагрілася. І тут сталося щось незрозуміле: Крапочка з сестрами перетворилася на пару і піднялася високо в небо.

     Там вона опинилася на великій сірій хмарі, яку вітер підхопив і погнав по небу далеко від ставка. Крихітці було дуже страшно. Сильний вітер зігнав багато темних хмар. Сонце сховалося за ними, як за щитом. Загриміло -  і краплі дощу, як горох, посипались на землю.

     В одній такій краплі була наша крихітка. Вона відчула, як легко впала на пелюстку червоної троянди, яка росла посеред розкішного саду. Навколо Крапочки знаходилося багато її родичів, тому їй не було так лячно. Дощ перестав накрапати - і хмари розсіялися. На двір вийшла маленька русява дівчинка і зірвала троянду. Дівчинка поставила квітку в своїй кімнаті на підвіконні в гарній кришталевій вазі.

 У кімнаті було тихо і темно, наші молекули принишкли і задрімали. Та раптом крізь шибку вікна пробився промінь сонця. Він легко, ніби сором’язливо, доторкнувся до ніжних пелюсток розкішної квітки - і вона враз стала чарівною. Молекули води на тендітних пелюстках прокинулися і почали відігравати всіма кольорами райдуги. Це було казкове видовище. Промінь сонця був справжнім магом. Але раптово він став дуже гарячим і молекули почали зникати одна за одною. Крапочка теж зникла, стала парою, як і інші її родичі. Вона раптом з усіма піднялась вгору і через відкриту кватирку вилетіла на вулицю. Але її політ не припинився, аж поки вона не опинилася на хмарці. Там були і її сестри. Всі дуже зраділи, що знову зустрілися.

     Ось така таємнича і цікава історія Крапочки - крихітної молекули води, без якої не може обійтися світ.

  Цвень Софія

НАЙКРАЩИЙ     ТАЛАНТ

   В одному королівстві жила маленька принцеса. Звали її Софійка. Дівчинка дуже хотіла знайти якийсь талант, але батько не дозволяв їй виходити у пошуки, поки вона не виросте. Коли їй виповнилося  10 років, батько дозволив вийти у пошуки за межі королівства.

Вона зібрала речі, мати склала обід, а батько поклав компас і наказав до заходу сонця повертатися  додому. Софійка відчинила браму і сказала: «Нарешті  я можу знайти свій талант!» І пішла поміж ліси і гори.

          Йшла вона, йшла, аж раптом їй захотілося співати. Як тільки дівчинка почала наспівувати знайому мелодію, то всі звірі порозбігалися, а птахи порозліталися  у різні боки. Пісенька  і справді була невдалою. Потім Софійка дійшла до озера, де ріс очерет. Вона вирішила зробити сопілку і зіграти якусь мелодію. Дівчинка відломила очеретинку, паличкою проробила дірочки - й вийшла сопілка. Вона почала грати, а всі дерева нахилялися то вліво, то вправо від занадто пискливого звуку. Тоді дівчинка засумувала. Від втоми вона впала на камінь і задрімала.

          Смеркалося… Король і королева почали переживати.

Коли настав вечір, повз Софійку проходила чаклунка. І вона вирішила забрати  бідолашне дитя до себе у башту. Коли дівчинка прокинулася, вона спочатку нервувала, але потім вирішила, що вдома. До неї підійшла стара чаклунка, і дівчинка запитала:

- Де я, і хто ви така?

- Я, – відповіла жінка, -  чаклунка. Можу здійснювати будь які бажання. І ти у мене вдома.

- А  котра година?

- Уже пізній вечір, - сказала стара,-  лягай і спи.

-О, ні! Мені тато сказав до заходу сонця повертатися додому. А де моя торбинка? Там був і обід, і речі мої, і навіть компас!

- Не переживай! – сказала стара, – я  нагодую тебе і проведу  додому. - І до речі, що ти тут робила, чи може щось шукала?

- Так! Я шукала свій талант, але ніяк не могла знайти. Я вже і співати пробувала, і грати на сопілці.

- Ну, це не проблема. Є у мене один талант, - сказала чаклунка.

Все навкруги запалало чарівними вогнями - і перед Софійкою з’явився мольберт з фарбами і пензликами. Дівчинці справді було цікаво малювати, і вона опинилася вдома!

  Відтоді Софійка знайшла свій талант – малювання, і так стала видатним художником! Жила довго та щасливо!!!

 Чайка Дар’я

КРАЇНА ТАНЦЮВАНІЯ

Колись давно в країні Танцюванії жила принцеса на ім’я Дар’я. У неї були королева-мама, яку звали Діна, і король-тато Віктор. Принцеса дуже захоплювалася танцями. Вона кожного  дня  відвідувала балет, народні та сучасні танці.

 Великою мрією принцеси була поїздка до Болгарії на фестиваль. Але одного дня її тренер захворів та не зміг проводити заняття. Дар’я не втратила надії щодо поїздки, вона наполегливо тренувалася щоденно сама. Коли тренер побачив, що за той час Дар’я гарно засвоїла і відпрацювала вивчене, подарував їй путівку на омріяний фестиваль. Сім’я була дуже рада, адже всі так цього чекали. Хвилюванню не було меж:  повний зал людей, емоції.

 Журі оцінило виступ принцеси Дар’ї найвищим балом. Її мрія здійснилася, і вона зрозуміла таке правило: щоб досягти успіху, треба багато працювати.